Квасівський замок в селі Квасово

 

СтіниКвасівський замок знаходися у селі Квасово Берегівського району Закарпатської області. Його ще називають замок Мінта. Почали споруджувати у ХІІ – ХІІІ столітті. За іншими даними, фортецю спорудили у ХVI столітті.

Спорудження

У 1098 році в одній з грамот зустрічається згадка, що в цей період землі у районі села Квасово належали брату угорського короля. Квасівського замку тоді, імовірно, ще не існувало. Починаючи з ХІ століття, південно-західній закарпатські землі були включені до складу Угорського королівства, і на території нових володінь корони активізується спорудження форпостів.

Квасівський замок було споруджено на східній околиці села Квасово. Місцем для будівництва була обрана невелика скеля, яка розміщується у ста метрах від русла ріки Боржава (притока ріки Тиса), на її правому березі. Над рівнем ріки скала припіднята на висоту 15 метрів. Північні і північно-східній схили пагорба були досить крутими, південний і південно-західний – пологими. Західну частину замка додатково підсилили штучним ровом глилиною біля чотирьох метрів.

Точно невідомо, коли саме в Квасово були споруджені перші укріплення, але на основі аналізу замкових руїн, а також на основі згадок у писемних джерелах, час його спорудження деякі дослідники відносять до ХІІ або ХІІІ століть. Таким чином, квасівський замок є одним із найбільш завніх кам’яних фортифікаційних об’єктів не тільки Закарпаття, але й України в цілому. Однак на основі розкопок, які були проведені на замчищі у 2009 році, був зроблений несподіваний попередній висновок, що укріплення в Квасово, імовірно, могли спорудити у XVI столітті.

Архітектура

ПланЗамок контролював вихід із Боржавської долини. Матеріалом для спорудження укріплень був необроблений камінь. Виявлені у кам’яній кладці добавки цегли, імовірно, відносяться до більш пізнього часу (цеглою могли доповнити початкову кладку під час ремонту замку). Імовірно, на першому етапі будівництва у ХІІ – ХІІІ століттях була споруджена башта-донжон. Ця кругла у плані споруда діаметром біля 12 метрів і стінами двометрової товщини підвищувалася у південно-західній частині замчища. Цілком імовірно, що на початку своєї історії у замку не було кам’яних стін, а до єдиної кам’яної башти могли прилягати дерев’яні укріплення, які огороджували замковий двір.

Поступово замковий комплекс отримав вигляд трикутного у плані укріплення. Замчище оточили кам’яні стіни товщиною біля 1,3 метра. Під захистом стін розмістилися господарські споруди. У східній частині замку у скельному масиві був викопана криниця. Квасівський замок був невеликим укріпленням – найдовша (південно-східна) стіна мала довжину біля 40 метрів, а дв інші сторони замкового трикутника були тридцятиметрової довжини. Площа центральної частини замку – 450 квадратних метри. Зі сходу до замкових стін прилягала споруда, призначення якої поки-що невідоме.

Історія

Вперше село Квасово було згадано у 1270 році. У 1390 році вперше згадується замок. Фортеця, яка знаходилася у королівській власності, була подарована Сігізмундом І Люксембургом (1368 – 1437) Яношу, сину феодала Юрія Нодьмігали. Після смерті Яноша розпочалася суперечка за право володіти замком. Три сім’ї (Екчі, Баторі і Сонісло) претендували на Квасівський замок, який за рішенням суда передають під владу роду Баторі.

У 1461 році замок стає власністю Ержбет Сіладі, матері угорського короля Матяха Хуньяді (1443 – 1490).

У 1549 році Єлизавета Екчі, власниця замку, продає квасівську фортецю за 2000 форинтів Павлу Мотузнаї, який володів твердинею протягом 1557 – 1563 років. Павло, скориставшись боротьбою між королем Угорщини, імператором Фердинандом І (1503 – 1564) і Яношем ІІ Заполья (1540 – 1571), правителем Трансільванії, почав нападати на володіння сусідніх феодалів.

КартаУ 1563 році угорський сейм, який засідав у місті Пожон (нині – Братіслава), прислухавшись до числених скарг на злочини Мотузнаї, постановив: “замок зруйнувати, майно власника конфіскувати на користь державної скарбниці”. У 1564 році війська, яке складалося з дворянського ополчення і загону імператорських солдат під командуванням Лазаря Шевенді підійшли до стін Квасівського замку. Однак замок був порожнім, оскільки Павло Мотузнаї втік. Замок був зруйнований, однак він невдовзі був відремонтований і ним знову володіли представники роду Мотузнаї, про що свідчать королівські грамоти.

У 1600 році замком володіли Гедеон и Жигмонт Мотузнаї. У 1623 році, після смерті Гедеона и Жигмонта Мотузнаї замок переходить у власність до трансільванського князя Габора Бетлена (1580 – 1629), який у свою чергу дарує фортецю Петеру Редеї, який командував княжою кавалерією. Проти такого явного порушення спадкового права виступив Мотузнаї, фактичний спадкоємець замку, а також Лелеський конвент, але невідомо, чи зміг повернути Мотузнаї свою власність.

РуїниУ 1627 році замок перейшов у власність Давида Шикован-Біловарі. Це був останній власник замку, чиє ім’я зберегла історія. Кому замок належав після нього – невідомо.

У ХVII – XVIII століттях заком був жилим, у ньому добудували двоповерхове жиле приміщення з великими підвальними приміщеннями. Замок позначений на австрійській карті кінця XVIII століття.

У середині ХІХ століття була складена топографічна карта села Квасово (зберігається у Закарпатському обласному державному архіві), на якій зокрема можна побачити замок, який позначений як цілісна, а не зруйнована споруда.

У 1889 році у газеті “Бере описаний Квасівський замок, який перебував у хорошому стані. Автор статті, журналіст Бейла Лукач, разом з художником Стапаном Гогуци відвідав замок, залишивши цінний опис його споруд. Бейла відзначив, що перший поверх замку зберігся майже повністю, в його стінах були прорізані вікна, закриті мелалічними решітками, а дах був перекритий гонтом. На замковому дворі вони знайшли напівзруйновану криницю, на якій була висічена дата “1794” (імовірно, дата останнього ремонту).

У ХХ столітті

У ХІХ – ХХ століттях закинутий замок поступово розбирають на будівельний матеріал, руїни таким чином практично повністю були знищені.

У 60-х роках ХХ століття на замчищі проводилися розкопки. З внутрішнього боку двору, біля північної стіни, був заложений розкоп розмірами 6 на 6 метрів. Відомостей про те, що було виявлено в ході цих розкопок, немає.

БаштаУ 2004 році замчище очищали від заростей і сміття. Навесні 2009 року у рамках програми Інституту карпатознавства Ужгородського національного університету з вивчення замків Закарпаття була організована археологічна експедиція, яка дослідила залишки Квасівського замку. Розкопки повинні були допомогти у вивченні хронології твердині.

Біля західної стіни, з боку внутрішнього двору, був закладений невеликий розкоп розмірами 3 на 4 метри та глибиною 3,2 метра. Його верхня частина (біля одного метра) складалася з будівельного сміття (каміння, цегла, штукатурка), глибше залягав шар глини, а біля основи культурного шару знаходився материк, представлений скельною породою, вкритий шаром каміння у 30 сантиметрів. Під завалами будівельного сміття, в центральній частині розкопу, була виявлена яма для сміття діаметром один метр та глибиною 1,25 метра, вон а була заповнена глиною зі значним вмістом кераміки та костей тварин. Знайдену кераміку датували XVI століттям. Крім кераміки були знайдені залізні вироби – цвяхи, наконечник арбалетної стріли, мушкетні кулі і бронзові орнаментовані пластини.

ЗамчищеНа основі матеріалів розкопу був зроблений попередній висновок, що Квасівський замок спорудили у ХVI столітті. Цей висновок ставить під сумнів попереднє датування замкового комплексу, який, як вважалося раніше, був споруджений у ХІІ – ХІІІ століттях. Хоча площа розкопу була невеликою, і остаточні висновки з приводу датування робити рано. Фортеця була споруджена у стратегічно вигідному місці, так що укріплене поселення на замковій горі могло існувати набагато раніше, можливо, майбутні розкопки доведуть це. А поки що часом спорудження фортеці можна вважати пізнє середньовіччя.

Сьогодні замок перебуває в руїнах. Стіни, які оточували його територію, місцями зруйновані до рівня замкового двору. Оскільки замковий двір припіднятий відносно оточуючої місцевості, то з внутрішнього двору фрагменти стін мають висоту біля трьох метрів, із зовнішнього боку ті самі стіни мають висоту до семи метрів. Кругла замкова башта сильно пошкоджена, частина її стін зруйнована до рівня фундаментів. Слідів внутрішніх замкових споруд не видно. Замчище не забудоване, але зі сходу до нього майже впритул прилягає витягнута напівзруйнована споруда, імовірно, колишня колгоспна споруда, яка загороджує вид на пам’ятник. З інших боків схили замкового пагорбу або забудовані присадибними ділянками, або сильно поросли деревами і кущами. Таким чином, замок погано видимий з будь-якого місця.