Горянська ротонда і замок в Горянах

Ротонда у Горянах

Горянська ротонда

У селі Горяни в Ужгородському районі Закаратській області є Горянська ротонда, біля якої видно залишки замку Унгуйвар, який, у свою чергу, був споруджений на місці городища. Та і сама ротонда в давнину мала оборонні функції. Городище має назву Горяни або Горянське, замок також називають Горянським, а родонда має назву церкви святої Анни. У давнину храм був католицький, зараз у ротонді – храм Української Греко-Католицької Церкви. Місце, де колись були споруджені укріплення, знаходиться в мікрорайоні горяни на східній околицю Ужгорода. Однак Горяни були окремим селом до 70-х років ХХ століття. Ротонда була споруджена у центральній частині городища, однак біля 80 метрів на північний схід від ротонди є ще один пагорб під назвою Городисько, на якому можна побачити залишок мурованих стін, які належали замку або монастирю військового ордену Святого Павла. Очевидно, був якийсь звязок між горянським городищем і горянським замком поблизу, однак можливо це були два окремих оборонних об’єкти.

Домонгольський час

Археологи виявили на території горянського городища неолітичні знахідки. Згодом тут утворилося гальштатське городище. Виявлено поселення пізньоримського часу ІІІ – ІV століть, було виявлено кераміку цього часу, однак не відомо, чи це було городище, чи просто поселення. Провінційні римські поселення в цьому регіоні були неукріпленими, однак традиційно це місце могло бути фортецею.

План ротонди

План ротонди

У VI – VII століттях нашої ери пагорб було заселено в черговий раз, можливо слов’янами. Наприкінці ХІІ століття анонімний хроність угорського короля Бели ІІІ (1148 – 1196) у своїй праці згадує фортецю Унг, яка наприкінці ІХ та на початку Х століття служила основним укріпленням на закарпатських землях. Це був Ужгород або горянська фортеця. У всякому разі є знахідки, які відносилися б до ІХ століття, але їх надто мало, щоб стверджувати, що угорці заселили пагорб після свого переселення у Закарпаття.

Час спорудження фортеці в Горянах точно невідомий. Укріплення, які частково дійшли до наших днів, мали форму неправильного чотирикутника. Городище мало площу біля одного гектара. Населення захищали як природні, так і штучні укріплення. Зі сходу і півдня доступи до городища утруднювали глибокі до п’яти метрів яри. З південного заходу і північного сходу були споруджені штучні укріплення з рову і валу. Яри, які доповнювали штучні рови, створювали неперервну лінію оборони.

Історія ротонди

У найвищій точці городища в ХІІ – ХІІІ століттях було споруджено  ротонду, яка, імовірно, теж входила в систему оборони. Більш точно датувати храм неможливим, оскільки тип європейської архітектури, до якої відноситься горянська споруда, існував тривалий проміжок часу. Навіть не можуть визначити, коли вона спорудження – у домонгольський чи післямонгольський період, однак подальші археологічні дослідження зможуть вирішити цю проблему.

Інтер'єр горянської ротонди

Фрески у горянській ротонді

Початково пам’ятка представляла собою круглу в плані ротонду діаметром 9 метрів. Матеріалом для спорудження була цегла розмірами 35 на 17,5 на 4,5 сантиметрів, яка подібна до давньоруської плінфи. Цегла була скріплена вапняно-пісчаним розчином з вкрапленнями цем’янки. Ззовні ротонда мала циліндричну форму без надлишкового декору. Всередині були 6 конх (архітектурні циліндричні частини, накриті півкуполами), які були влаштовані в товщі стіни у вигляді ніш.

Із зовнішнього боку поділ об’єму ротонди на конхи немає. В декількох місцях товщу стіни ротонди перерізали вузькі вікна. У верхній частині основного об’єму ротонди було споруджено шестигранний барабан із заокругленими кутами, перекритий куполом у вигляді напівкулі. Верхня частина барабана з зовнішього боку декорована зубчастим фризом, який вискладений зигзагом із цегли, його називають поребриком. Із шести граней барабана в п’яти пробиті вузькі вікна з трикутними (двоскатними) закінченнями. Завершує барабан гонтовий шестигранний шатер. Стіни всередині прикрашені фресками, частина з яких дійшли до нашого часу.

 

Стіни ротонди товщиною два з половиною метри, вікна такі вузькі, як бійниці, це говорить, що храм у часи небезпеки ставав невеликою фортецею, та і саму ротонду називають замковою каплицею, оскільки вона була частиною комплексу споруд Горянського замку.

У 15 столітті до ротонди із заходу прибудовують прямокутний неф. Ротонда була присвячена святій Анні, неф – святому Миколаю. Згодом укріплення городища почали занепадати, біля храму зробили кладовище.

У 1912 році було споруджено дзвінницю з дерева. У 1927 році дах прибудови з гонтового переробили на залізний листовий, ротонда залишалася під гонтою. У 1932 році відреставрували частину фресок.

В радянський час у 1959 році церква була закрита на реставрацію, яка завершилася у 1962 році, відновлено частина фресок. У 1966 році храм став філією Закарпатського краєзнавчого музею.

У 1970 році Горяни стали частиною Ужгорода. Біля 2000 року перекриття храму зробили з гонти. З 2007 по 2009 роки проводилися розкопки на горянському городищі біля ротонди.

Горянський замок

В 1241 році монголи знищили Ужгород, а также все Закарпаття. Однак вже в 1248 році угорський король Бела ІV віддав наказ спорудити нову фортецю в Ужгороді, а в Горянах, які розміщувалися в 2,5 кілометрах на південний схід від ужгородського замку було споруджено замок Унг або Унгуйвар. Також в цей час було споруджено невицький замок. Оскільки замок в Ужгороді був великий і його споруджували довго, то горянська фортеця на деякий час стала головною твердинею регіону.

Замок споруджено на невеликому пагорбі, який розміщено на відносно пологій місцевості, цей пагорб – у 80 метрах на північний схід від ротонди. Фортецю не прикривали серйозні природні перешкоди, тому фортецю з самого початку будували з сильними стінами з каменю.

Розкопки в Горянах

Розкопки в Горянах

У 20-х роках ХIV століття Філіп Друге, власник Горян модернізував замок, споруда набула форми квадрату зі стороною 40 метрів. У 1332 році Горяни вперше згадують під назвою Герен, замок добудовують протягом всього 14 століття. У ІІ половині 14 столітті внутрішні стіни вкрили розписами, на яких було зображено Страсті Христові в італійському стилі. Однак наприкінці 14 століття замок було закинуто. З 15 по 20 століття замкові стіни розбирали, зараз від них залишилися незначні фрагменти під землею, фактично – фундаменти.

У 1926 році проводилися розкопки, однак після розкопок залишки фундаментів, які були відкриті археологами, були розібрані на будівельний матеріал місцевими жителями. Ще одні розкопки провів у 1992 році С.Пеняк, під середньовічними шарами виявлено залишки гальшатського городища.

загрузка...