Замок у селі Зозів

План П.Хавлюка

План П.Хавлюка

У селі Зозів Липовецького району Вінницької області був замок. Село знаходиться у 10 кілометрах від Липовця і в 40 кілометрах від Віннниці. Зозів – досить велике село, його населення – майже 2000 жителів.

Зозів на карті Боплана

Зозів на карті Боплана

Уперше село під назвою Дчозів згадується 10 грудня 1518 року, коли С.Кошка купив село в А.Бушминського. Село було спустошене татарами, у 1552 році воно згадується як “пусте селище”. Тут жили болохівці, вільні люди, з яких у подальшому формувалося козацтво. Назва болохи походить від волохи – нащадки дако-римського населення, яке у середньовічні часи населяли південь України. Очевидно, це населення слов’янізувалося, переселилося на турецьку територію, де жили румуни та молдавани (які теж були волохами) або було винищено в ході польсько-турецьких воєн ХVII століття.

Власником села, яке було заселене козаками-болохівцями були землевласники Кошчичі. У 1586 році вони продали це “пусте селище” князю Яношу Острозькому, від імені якого селом управляли старости Ердан, Доманевський. На карті Боплана початку ХVІІ століття Зозів позначений як Iosowa без укріплень. Населення села зростало і воно згадується у 1622 році як “наново засноване” місто. Це було невелике місто із 240 будинками і замком. Можливо, міські укріплення теж були, а може їх тільки планували зробити.

Зозів на карті Шуберта

Зозів на карті Шуберта

Під час війни із Богданом Хмельницьким місцевість належала до Липовецької сотні Кальницького (Вінницького полку). Місто знищили спершу татари, а потім в 1653 році – польські війська на чолі з гетьманом Стефаном Чарнецьким. У 1654 році Чюзов (так називали Зозів) згадується серед “пустих міст” Віницького полку. У XVII – XVIII століттях село належало магнатам Домініку Заславському, Сангушкам, Любомирським, судді Михайлу Грохольському.

На карті Річчі Заноні (1767) Зозів позначиний як Josowa без укріплень, хоча сусідні Липовець та Спичинці показані як укріплені міста.

У “Географічному словнику Королівства Польського та інших слов’янських країв, у 14 томі (1895) вказується, що є сліди стародавнього замку як у містечку, так в його околицях. В Археологічній карті Київської губернії (1895) В.Б.Антоновича вказується, що у Зозові є чотирикутне городище периметром у 195 метрів, на його території є кладовище. При викопуванні ям під могили знаходять ядра та різну зброю. Поблизу містечка є три кургани.

Радянська топографічна карта

Радянська топографічна карта

У статті Кучера М.П., Юра Р.О. “Обстеження городищ і замчищ на Поділлі”, яка була опублікована у журналі Археологічні дослідження на Україні (1972) зазначалося, що на північно-західній околиці села Зозів, біля церкви, на високому березі ставка обстежені руїни невеликого замчища квадратної форми (50 на 50 метрів) з круглии бастіонами, що заходили в рів. Західний вал і два бастіони знищені. Площа задернована і знайти задернований підйомний матеріал не вдалося. Поблизу замчища було знайдено багато керамічного посуду і кахлів ХVII століття, а також шматки залізного шлаку.

На карті Шуберта 1868 року позначено два храми і один цвинтар, на трьохверстовій карті 1909 – 1910 років замок позначений прямокутником.

У книзі Л.Похилевича “Переказ про населені місцевості Київської губернії” (1864) про зозів зазначається, що замок і вали видно як у самому містечку, так і в околицях. На замчищі було православне кладовище і часто там знаходили бомби (можливо, ядра), рушничні кулі і залишки зброї.

П.Хавлюк датував укріплення ХIV – XV століттями, а земляні виступи на кутах валу трактував як майданчики для башт. Він повідомляв, що на місці, де збереглися залишки укріплення, було зруйноване кладовище, про нього писав у своєму дослідженні В.Антонович.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *