Замок у селі Стіна

Замкова гора

Замкова гора

У селі Стіна Томашпільського району Вінницької області був замок та укріплене місто. На замковій горі є церква і кладовище. Поблизу є Шаргород і Томашпіль, які у давнину були укріпленими містами.

Укріплення (замок та фортеця міста) було споруджено на своєрідному півострові, який утворювала ріка, через таку особливість польний коронний гетьман Мартин Калиновський у 1651 році порівняв Стіну з Кам’янцем.

Замок стояв на підвищені над рікою, імовірно, вал перерізав вузьку частину мису. Євфімій Сіцінський, описуючи пам’ятки Стіни, зауважив, що тут є “вал, який перерізає гору, довжиною біл 100 метрів”. Саме таку довжину має вузька частина річкового мису, на якому був замок.

Церкву на замковій горі (довкола неї – кладовище) датують ХVIII століттям, імовірно, в ХІХ столітті вона перебудовувалася. Євфімій Сіцінський на початку ХХ століття писав: “На стіні кам’яної церкви села Стіна є напівстертий напис. За переказом, ця церква споруджена козаком Нечаєм. У церкві є старовинна ікона святого Миколая. Якщо мова йде про козака Нечая, який загинув під час штурму поляками містечка Красне (Вінницька область, Тиврський район), то храм був споруджений у першій половині ХVII століття. У “Географічному словнику Польського Королівства та інших слов’янських країв” написано, що коли копали фундамент для замку, то у розкопі несподівано знайшли ікону святого Миколая. Для неї спорудили церкву, яку назвали Миколаївською. Ікона була у храмі ще на рубежі ХІХ і ХХ століть. Довкола церкви – кладовище із старовинними кам’яними хрестами.
У “Географічному словники Польського Королівства” повідомлялося, що у ріці Русаві часто знахожили мідні предмети, свинець, стріли. Зі знайдених мідних предметів був відлитий церковний дзвін.

Село у різний час називалося Чорне, Янгрод та Стіна. На карті Боплана місто підписано двома назвами – “Янгрод або Чорне”. У “Географічному словнику Польського Королівства” пише, що місто називалося Івангород. У щоденниках Станіслава Освеціма (1651 рік), придворного короля Станіслава IV Вази та маршалка при гетьмані Станіславі Конецпольскому місто називається Стіна. Очевидно, до середини XVІІ століття місто називалося Івангород, а вже в середині ХVII століття – Стіна.

На початку ХVII століття власником села Стіна став Томаш Замойський, у власності якого перебувало місто Тернопіль. Тимош Замойський, був сином Яна Замойського, тому, можливо, місто було названо Янгрод (Івангород) на честь святого Івана (Яна), небесного покровителя Яна Замойського. У 1604 році був споруджений замок Янгрод. Під горою були міські укріплення. Після того, як поляки втратили контроль над Янгродом, міські укріплення стали називатися “нижнім містом”, замок – “верхнім містом”. Освецім згадує про оборону козаками від поляків хуторів, які, можливо, теж мали свої укріплення і складали третю лінію оборони Янгрода.

Ульріх фон Вердум пише, що замок має трикутну форму і розташований на скелястій горі. Під горою – місто, на березі ріки Русови – передмістя. Мандрівник називає місто у множині – “Стіни”, і зазначає, що населений пункт був багатолюдним.

У 1651 році поляки взяли в облогу місто. Передмістя було зруйновано, однак замок не був взятий.

Евлія Челебі описав Стіну у своїй “Книзі подорожей”. Поблизу міста мандрівник побував восени 1657 року. Він писав, що фортеця Стіна підвладна польському королю, її гетьман – козак Дорошенко. Зі своїм семитисячним військом він вийшов назустріч хану і наказав, щоб на знак привітання з фортеці стріляли гармати. Хану було доставлено двадцять возів дарів. Ця фортеця стоїть на березі ріки. Її цитадель споруджена на крутій скелі і є міцною спорудою, збудованою з каменю. За фортечними стінами є арсенали, гармати, декілька монастирів із дзвонами. Нижній посад огороджений земляним валом і частоколом, посад великий, його огинає ріка.

В повідомленні підканцлерові Радзєйовському, яка написана “з обозу під Стіною” 5 березня 1651 року Калиновський писав, що після того, як він здобув міста Шаргород, Черніївці, Мурафу, Садківці, він підійшов до Стіни, яка схожа на Кам’янець. Він захопив нижнє місто, однак не зміг взяти штурмом замок.

Ольга Пламеницька у своїй статті про Стіну у виданні “Пам’ятки історії та культури Вінницької області”, Київ, 1990 рік, пише, що замкова гора є довгим хребтом, на якому є церква Миколи із дзвінницею та кладовище. Село протянулося вздовж ріки Русава, а також в межі сільської ради входять чотири гори – Замкова, Шпиль, Колька і Болячка. У ХVI столітті село вперше згадується у писемних джерелах, воно спершу належало Рахновським, від яких у 1586 році перейшло до Замойських, які перейменували село на Янгород, ця назва довго не протрималась і містечко, а потім село далі називалося Стіною. У ХІХ століття село належало князям Любомирським та Собанським.