Замок у селі Печера

Замок над рікою Південний Буг

Замок над рікою Південний Буг

В селі Печера Тульчинського району Вінницької області був замок. Свого часу Печера була резиденцією ставленика Туреччини, гетьмана України (Сарматії) Георгія Дуки.

У “Творах 11 археологічного з’їзду у Києві” 1899 року є плани городищ, які були опубліковані В.Антоновичем. Серед них – городище у Печері, Брацлавскього повіту, зараз – Тульчинського району. Згідно з повідомленням священика отця Кульматицького, у північній частині містечка Печера на горі, біля церкви – городище. Воно розміщено на мисі, який утворюють обривисті береги Бугу і її невеликої притоки. Площа – біля 0,75 гектара, форма – неправильний чотирикутник. Із півночі і заходу захищене стрімкими скелями, а з півдня і сходу відрізано від гори валом і ровом довжиною до 170 метрів. Поверхня городища вкрита горбами і ямами глибиною від 2 до 4 метрів, видно залишки споруд.

ЗамчищеУ книзі “Археологічні дослідження на Україні в 1969  році”, на 384 сторінці пише, що в північній частині села (Печора, як пише в книзі), на мисі правого високого берега ріки Південний Буг обстежено рештки замчища трапецієвидної форми (110 на 65 метрів). Від укріплень збереглися лише східні вал і рів. Уся площа перекопана ямами, викид з яких утворюють горби. На самому замчищі і біля нього зібрано підйомний матеріал, що датується ХVII – XVIII століттями.

Замок був резиденцією Георгія Дуки, волоського і молдавського господаря, гетьмана України.  Гетьманом України (Сарматії) він був призначений турками у 1682 році, у 1685 році турки призначили гетьманом Сарматії Юрія Хмельницького, який мав резиденцію у Немирові. За переказом, замок був розібраний, камінь із замкового палацу використали на спорудження церкви Різдва Богородиці, яка розміщена поряд, також камінь із розібраних замкових споруд використали на спорудження дзвінниці та огорожі довкола церкви. Самі укріплення замку були земляними, а замкові споруди – кам’яні. В селі крім замку є костел-усипальниця Потоцьких, парк палацу Потоцьких, Прибузький заказник, орнітологічний заказник Мазуровецька дубина, церква Різдва Пресвятої Богородиці 1774 року, краєзнавчий музей.

ЗамокУ книзі “Парафії та церкви Подільської єпархії” (1901) Євфимія Сіцінського пише: “Містечко печера отримала свою назву від печер, які були пристосовані населенням як схованка під час набігів татар. Печери існують у наш час і тягнуться від церкви в напрямку до села Данькова. У крутій скелі, на якій стоїть церва, над рікою Буг є отвір, який веде до печер, але цей отвір занесений сміттям та щебнем. Цей вхід в печери лежить під кам’яним фундаментом колишнього замку. У садибі священика на гумні (місце для молотьби та зберігання зерна) за клунею, 8 років тому обвалилася печера, яка тягнеться на захід. У містечку євреї часто потрапляють на підземні ходи, коли копають підвали і комори. Печера в актах згадується з кінця ХVI століття, коли вона належала Збаразьким. У першій половині ХVIII століття Печера з Даньковою була у володінні воєводи Київських земель графа Йосипа Потоцького, а у другій половині того самого століття перейшла у володіння римо-католицького єпископа Ігнатія Длузького. Деякий час Печера була столицею Брацлавщини. Це було тоді, коли Поділля та Брацлавщина потрапили під владу турок, і в 1682 році султан призначив волоського господаря Дуку господарем України і зобов’язав його жити на українській території.

В наш час зберігся вал, рів, на замчищі є багато ям на місці будівель, можливо деякі ями зроблені скарбошукачами. У селі є база відпочинку “Печерський водограй”, будинок відпочинку “Печера”, на протилежному березі ріки, в селі Сокілець, Південний Буг є дитячий санаторій “Сокілець”.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *