Замок у Джурині (Чурилові)

Трьохверстова карта Шуберта 1868 року

Трьохверстова карта Шуберта 1868 року

У селі Джурин, яке колись називалося Чурилів, є руїни замку, який був перебудований у палац. Замок був споруджений шляхтичем з роду Чурилів у ХV або на початку ХVI століття. Фортеця  спершу належала Чурилам, потім – Собанським. Після 1918 року споруда була значною мірою розібрана.

Палац

Палац

Антоній Урбанській у праці Podzwonne na zgliszaczach Litwy i Rusi (1928) пише – Джурин знаходиться на Поділлі, у ямпільській землі, біля устя Деребчинки і Вовчиці (Вовчиця Суха), ці ріки біля села впадають до Мурафи. Неподалік Вовчиці та Мурафи проходив Кучманський шлях, який свою назву отримав від турецького слова кучма. Цим Кучманським шляхом ішли татари до Мурафи і Джурина, і нападали на села, убивали людей та брали в полон. Після татарських нападів на цих землях була пустка, подекуди існували хутори. Коли татари відходили, в місцевості починали оселятися люди. Біля ріки Вовчиці у XV столітті заснували Чурилів, який пізніше перейменували у Джурин. Першим відомим власником був Андрій Чурило, наступний – Мартин Чурило, який воював з турками і волохами разом з гетьманом Хмельницьким. Мартин Чурило одружився Анною, донькою Юрія Язловецького. Чурило спорудив у Джурині оборонний замок. Від Чурилів Джурин перейшов до Потоцьких, Теодор Потоцький отримав привілей на проведення 12 ярмарків (можливо, по одному ярмарку на місяць).  Після Потоцьких власниками були Любомирські, потім Собанський. Внук Петра Собанського спорудив тут великий будинок, який був добудований до фортечних стін, які спорудили Чурили. Будинок мав декілька веж. Довкола цього будинку були вали і рови.

Палац у Джурині

Палац у Джурині

Роман Афтаназі пише, у праці Резиденції на стародавніх околицях Речі Посполитої (11 том) пише, що один з Чурилових спорудив у Джурині оборонний мурований замок, який був перебудований і проіснував до російської революції. Петро Собанский спорудив біля цього замку палац у класичному стилі. Коли споруджувався палац, був перебудований у неоготичному стилі замок, який стояв біля палацу. Замок мав форму квадра 

ту, одна сторона була жилою (очевидно, з однієї сторони був замковий палац).

У книзі Польські старожитності – історія, географія, статистика, Том 2, частина 2 (1845) зазначається, що у Джурині був мурований замок на пагорбі. Про наявність оборонного замку повідомляється у Географічному словнику Польського Королівства та інших слов’янських країн (1881).

Замок у Чурилові згадується у Львівському літописі у 1524 році – “Татари на Поліллі і чурилова замка доставали”.

У книзі Парафії та церкви Подільської єпархії (1901) говориться: Джурин – містечко, яке розміщене за течією двох рік – Вовчиці та Джурки, які є притоками ріки Мурафи. Садиби селян, розміщені у низовині. Через містечко проходить поштова дорога з Могилева до Брацлава, найближча залізнична станція “Рахни” знаходиться на відстані 20 кілометрів. Грунт частково чорнозем, частково глинистий. За місцевим переказом, Джурин утворився наступним чином: там, де тепер передмістя Джурина, було село Чурилів. Поблизу Чурилова було поселення, де жили євреї. Одного разу пожежею були знищені єврейські будинки. Погорільці домовилися з багатим власником Чурилова і поселилися між Джуркою та Вовчицею. За назвою ріки поселення стало називатися Джурином. Назву “Чурилів” отримало поселення від відомого у ХV столітті дворянського роду Чурилів, які мали на Поділлі великі маєтки. У більш пізній час Джурином володіли Потоцькі. У 1767 році за власника Теодора Потоцького містечко отримало право проводити 12 ярмарків на рік. У 1775 році нараховувалося 114 будинків. Місцеві жителі займаються сільським господарством, перевезенням вантажів і людей, торгівлею, виготовленням посуду, працюють на цукровому заводі. Є дві церкви – Покрова и Народження Богородиці.

Сучасний супутниковий знімок

Сучасний супутниковий знімок

В Історії міст і сіл Української РСР зазначено, що з 1672 по 1699 рік Джурин перебував під владою Туреччини. Про це свідчать залишки фортеці з підземними входами й виходами в центрі села, ця фортеця була побудована турками у другій половині ХVII століття. Поміщин П.Бабанський збудував у мальовничому місці Джурина, біля ставу, розкішний палац, обсаджений фруктовими та декоративними деревами, а поблизу – винокурний завод.

У книзі Гульдмана В.К. “Пам’ятки старовини на Поділлі” (1901) зазнащається, що у місті Джурин від городища не залишилося ніяких залишків. Місцеві жителі зберігають переказ, що тут колись було місто, яке мало назву Чурилів і нинішнє містечко здебільшого називають Чурилів. За тим самим переказом, тут колись жив якийсь Чурила, рід якого володів тут цілою околицею. Назва містечка “Чуриловим” та його околиці “Чурилівщиною” підтверджується писемними джерелами. Так, наприклад, з грамоти короля Сигизмунда І, яка була дана 18 серпня 1547 року, зазначається, що претензію на володіння “Чурилівщиною” заявляли князі Толочинські і князі Горські, причому князі Горські доводили, що ця місцевість – їх споконвічна власність. Король, щоб вирішити цю суперечку, наказав розділити “Чурилівщину” між обидвома сторонами порівну. У ХV столітті ця місцевість належала Потоцьким, а в період козаччини місцевість неодноразово спустошувалась. Містечком Джурин став у 1767 році.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *