Замок та міська фортеця у Брацлаві

ГородищеУ селищі міського типу Брацлав Немирівського району Вінницької області був замок та міські укріплення. Брацлав був центром Брацлавського воєводства. У давнину місто називалося місто Святого Петра, Браслав.

Археологія

Археологічні знахідки ХІХ століття:

  • у 1898 році на території замчища знайшли кам’яну сокиру-молот;
  • у 1888 року біля підніжжя пагорбу старого замку знайшли могилу, в якій був скелет людини, коня, уламки шаблі та мідна чаша;
  • у 1887 році на території слободи Недільського знайдено скарб із 742 польских і шведських мідних мідних монет ХVII століття;
  • у 1892 році на Пархіловці знайдено скарб із польських, німецьких та голландських монет ХVI – XVII століть;
  • у 1845 році поблизу Брацлава знайдено скарб із 80 римських монет імператорів Адріана, Антоніна, Ларка Аврелія, Луція Вера, Коммода, Септими
    Замкова гора

    Замкова гора

    я Севера.

Історія

За деякими даними, Брацлав вперше згадується в літописі в ХІІ столітті. Безумовно, в цей час місто могло існувати, тільки який літопис, за яких обставин згадує населений пункт і під яким роком, у джерелах (наприклад, у Вікіпедії), не вказується. Достовірно вперше місто згадується в литовському літописі під 1362 роком, коли литовський князь Ольгерд розгромив татарські війська. Коли Ольгерд передавав Поділля своїм племінникам Коріатовичам, він наказав відбудувати фортеці, які були на цій землі і заснувати нові. Серед нових фортець був Брацлав (Браслав).

Укріплення на карті Боплана

Укріплення на карті Боплана

В 1393 році литовский князь Вітовт з допомогою польського короля Ягайла відібрав у Федора Коріатовича подільські міста, в тому числі Брацлав. Бразлав разом з Віннницею, Крем’янцем, Соколом Вітовт віддав Дмитру Корибуту.

В 1432 році Брацлав відійшов до Польщі, однак в 40-х роках ХV століття м

істо знову увійшло до складу литовської держави.

У 1442 році Федір Острозький відібрав у Свидригайла Поділля. Серед подільських міст, які забрав Острозький у Свидригайла, були Брацлав, Скала, Смотрич. Через місто проходив соляний шлях із Кочубіїва до Луцька.

У 1463 році місто було зруйноване польським загоном із 500 чоловік, який прямував до Криму щоб допомогти генуезцям відбити напад турків на Кафу. У Брацлаві виник конфлікт між воїнами із залоги брацлавського замку і цим польським загоном, внаслідок збройного протистояння виникла пожела, яка зруйнувала Брацлав. В цей час брацлавським намісником (старостою) був Михайло Чарторийський. Він наздогнав поляків і розбив їх. Кафа у цьому ж 1463 році була взята турками, хоча навряд чи загін у 500 поляків міг суттєво допомогти генуезцям в обороні цього міста. Татари в цей час не загрожували Поділлю, оскільки були васалами литовських князів.

У 1478 році Татари спалили місто, замок вистояв перед нападниками. Обороною займався Михайло Васильович Клеванський. В 1492 році замок і місто зруйнували татари (які після захоплення османами Криму стали васалами турецького султану), цього ж року замок відбудували.

Акварель Наполеона Орди

Акварель Наполеона Орди

Наприкінці ХV століття під час війни з волохами, по дорозі до війська короля Яна І Ольбрахта, під Брацлавом стояв військовим табором великий литовський князь Олександр І Ягеллончик. Тоді було відбудовано замок та міські укріплення.

Згідно з люстрацією 1552 року у місті було 730 будинків, 7 православних храмів, 1 костел.

У 1551 році місто було взято кримським ханом Давлет І Гераєм. Місто і замок були зруйновані, населення було взято в полон, врятувалось лишень 200 жителів.

У 1552 році король Сігізмунд ІІ Август наказав укріпити замок. Місто постійно руйнували татари, через це в 1554 році адміністративні установи (сеймики, суди) були перенесені до Вінниці. Місто почало занепадати.

За люстрацією 1552 року мурований замок знаходився на горбі, з одного боку була ріка Південний Буг, з іншого – яр Пацовка. Замок мав 6 веж і 26 городень. Через Південний Буг було споруджено міст. В місті було 730 будинків, 7 православних церков, 1 костел. До замку належало поле, на якому вирощували пшеницю, в замковому лісі були олені, зубри і лосі. Старостою у 1552 році був Корецький.

У 1564 році Брацлав отримав магдебурзьке право. Було обрано бургомістра, війта, магістрат, створено міський суд, було дозволено проводити ярмарки.

Костел у Брацлаві

Костел у Брацлаві

У 1569 році Брацлавщина стала воєводством. Брацлав став центром воєводства, отримав Магдебурзьке право. У 1594 році відбулося Брацлавське повстання. Козаки під проводом Северина Наливайка та місцевого війта Романа Тишкевича напали на шляхетський табір та на урядові установи Брацлава. У 1598 році урядові установи перенесли до Вінниці. Воєводство і надалі називалося Брацлавским, незважаючи на те, що фактично новим адміністративним центром стала Вінниця.

У 1616 році старостою Брацлава був Валентій Олександр Калиновский, після нього старостою був його син Мартин Калиновський. В місті було 500 будинків, які належали міщанам, 40 будинків належали шляхтичам, 5 будинків належали священикам, 18 будинків належали євреям. В 1616 році на брацлавських землях було засновано містечко Мацоха, яке мало 150 будинків.

Реконструкція укріплень у Брацлаві

Реконструкція укріплень у Брацлаві

У 1654 році під Брацлавом відбулася битва між козаками (під проводом Івана Богуна, Зеленіцького, Пушкаренка, 12 тисяч козаків) та поляками на чолі з київським каштеляном Стефаном Чарнецьким. Козаки зруйнували замок, місто, міст через ріку. Під час воєн другої половини ХVII століття місто занепало, Брацлавщина була спустошена, населення значно зменшилося.

У 1671 році місто складалося з нижнього і верхнього міста. У верхньому місті була одна православна церква, у нижньому – три православні церкви. Населення було українським.

У 1672 році Брацлав разом з Поділлям відійшов до Туреччини. У 1674 році польський король Ян ІІІ Собеський взяв місто в облогу, яка тривала всю зиму. В замку укріпився татарський хан, який у 1675 році відступив і місто стало польським.

Місто мало передмістя – Грабовець, Дольське, Чернишовка, Павліковка, Пархіловка, Волечка, Слобідка.

У 30-х роках ХІХ століття брацлавський замок хотіли відбудувати. За наказом Миколи І у 1832 році розробили план спорудження замку, однак фортецю не відбудували.

Археологічні дослідження

ПланАрхеологами Брацлав майже не досліджений. У 1969 році Подільским загоном археологів під керівництвом М.П.Кучери були проведені обстеження замчища, зроблено його схематичний план. У 80-х роках ХХ століття львівські архітектори проводили дослідження на замчищі, розкопом був розрізаний вал. У 2003 році невеликі розкопки провела старший науковий співробітник Інституту археології НАК України – кандидат історичних наук Лариса Іванівна.

У 2003 році на кошти Товариства охорони пам’яток історії і культури були проведені охоронні археологічні дослідження на території городища-замчища у селищі міського типу Брацлав Немирівського району Вінницької області. Замчище мисового типу знаходиться на правому березі ріки Південний Буг і займає високий скелястий виступ, утворений рікою Південний Буг і невеликою річкою Пацівкою, що впадає в нього. Майданчик замчища, даметром біля 50 метрів, підковоподібної форми, має досить значний уклін у бік річки. Вона укріплена валом, що оточує її з трьох боків, окрім північного боку. Висота валу з напільної сторони дорівнює 5 метрів, ширина у підошві – 10 метрів. З напільного боку від поселення замчище відділяє одна лінія валу і глибокий і широкий рів. Північна частина замчища руйнується осипом, а з південно-західного боку є городи та будівлі. Поверхня замчища, на якій немає городів, задернована.

План замку

План замку, складений археологами у 1969 році

На схід і південь від замчища розташоване велике поселення, яке тягнеться більш як на 1 кілометр. З півночі і сходу поселення обмежується стрімким берегом Південного Бугу і широким та глибоким яромо. По краю берега і західному схилу яра, напевно, проходив вал, який захищав селище. Зараз валу вже немає, зате добре видно, що край берега і західний схил яра ескарповані.

На розкопках 2003 року було розкопано споруду першої половини ХV століття. Усі предмети, знайдені на території споруди, дають можливість припустити, що будівля належала реміснику-ковалю. Заповнення споруди зверху перекривав темно-сірий шар із включеням кераміки кінця ХV – XVI століття. Під час збору підйомного матеріалу на схилах замчища та з боку ріки знайдено фрагменти кераміки від ХІІ до ХVII століття. Серед них цікавою знахідкою є фрагмент сіроглиняного (мореного) горщика із шорсткою поверхнею. Тісто з домішками дрібної жорстви. Прикрашений горщик по плечах круговим штампованим написом слов’яньким шрифтом та хвилястими лініями під написом. Нажаль, вінчик не зберігся, але за технікою виготовлення та орнаментацією його можна попередньо віднести до кінця ХV – початку ХVI століття.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *