Замок і містечко у селі Пісочин

Церква у Пісочині

Церква у Пісочині

У селі Пісочин Липовецького району Вінницької області був замок та укріпення містечка. Пісочин знаходиться у 40 кілометрах на південний схід від Вінниці. Поряд з Пісочином є село Війтівці, в якому також були укріпення.

На картах Боплана (видання 1650 і 1670 років) Пісочин показаний як укріплене містечко із замком. На карті Шуберта (1868 – 1877 років) укріплення Пісочина не позначені. У книзі Яна Лешека Адамчика “Фортифікації на польських околицях від половини ХV до кінця XVII століття” (2004) про Пісочин написано, що населений пункт знаходиться над  рікою Сибок, притоці Собу, неподалік від Немирова у колишньому Брацлавському воєводстві. У 1594 році власником довколишніх земель був Лаврин Пісочинський. У 1609 і 1617 роках згадується як місто. На карті Боплана під назвою Пячесне позначене укріплене місто із замком.

Довідка із “Географічного словника Королівства Польського” (1887) – Пісочин на ріці Сибок, яка є притокою Собу, повіт Брацлавський, на кордоні з Києвською губернією, католицька парафія і поштова станція Немирова, гміна Ободна, має 81 будинок і 232 мешканця, 682 десятини сільської землі. Церква була збудована в 1867 році, їй надали 39 десятин землі, на якій проживає 725 парафіян. Разом із селом Бондуровкою має 1146 десятин землі. Колись була власністю єзуїтів, потім у 1781 році село було передано військовому поручнику Йозефові Головінекому, з гарантією (можливо передано у користування) на маєтках Бучака і Греборова, річний дохід складав 7200 злотих. Пізніше село було у власності Яворських.

Про укріплення написно у Євфимія Сіцінського. В Археологічній карті Подільської губернії (1901) він повідомляє – Пісочин біля села Війтівець. У центрі села, поблизу церкви – чотирикутне городище площею в 2731 квадратний метр (якби це був квадрат, він мав би сторону 52 метри), оточене валом висотою 6,4 метра. На чотирьох кутах городища – круглы виступи из впадинами посередині. Від одного із цих кутов іде вал висотою в 2 метра, довжиною 1820 метрів, який загинається ніби другий трикутник майже таких самих розмірів (виходить не тих розмірів, очевидно, менший прямокутних – це замок, більший прямокутник – це містечко).

У книзі “Парафії та церкви Подільської єпархії” (1901) повідомляється – село Пісочин розміщене на кордоні Київської губернії, в котовині, вздовж незначного потоку, який не має назви. Поштова станція Липовець Київської губернії знаходиться в 16 кілометрах від села. Грунт місцевості глинистийне однаковий – на півночі від села піщаний, а на південь глинистий, не дуже родючий. В жителів інших сіл це село відоме під іншим іменем – Піщан. Розповідають, що уздовж невеликої ріки між Пісочином і селом Війтилівцями було колись місто Піщан з великою кількістю церквів і навіть укріпленнями – одним на західній околиці міста, в нинішніх Війтівцях, а іншим у нінішньому Пісочині. І дійсно, селни при оранці знаходять великі каміння, цеглини, шматки черепиці, залізні, мідні вироби, і навіть кам’яні фундаменти, які своїми розмірами доказують, що на них колись існували великі будинки. Зараз населення складається із селян та шляхти. В теперішній час у парафії є 868 людей. У Пісочині відомі три храми, які існували один за одним. Перший був на північний схід від нинішнього, на місці садиби селянина Данила Портянко; час побудови, як і знищення цього храму є невідомим. Інший храм – на північ від теперішнього, в садибі співця псалмів. Цей храм святого Апостола Іоанна Богослова був споруджений у 1771 році, мав три куполи. У 1855 році ця церква була розібрана через те, що вона почала руйнуватися від старості. На місці престолу старої церкви поставлений хрест. У березні 1863 року був закладений дерев’яний храм, який був завершений зусиллями священика Кисилевича у 1867 році. Церква була вкрита залізом, розмальована і освячена в серпні 1867 року помічником єпископа Остаповичем на честь святого Апостола Іоанна Богослова. У селі з 1872 року діє церковно-парафіяльна школа.

За деякими даними, у Пісочині збереглася резиденція татарського хана (татарського намісника) – чотирикутне укріплення хорошої збереженості “Салган” чи “Салаган”. Можливо, йдеться про укріплення містечка, які місцеві жителі пов’язали з татарами, а може дійсно є залишки постійного укріплення чи тимчасового військового табору золотоординського часу (ХІІІ століття) чи турецького періоду (кінець ХVII століття). Це міг бути віськови табір, а могли бути і укріплення містечка чи замку.

Є.Сіцінськи писав, що чотирикутне укріплення знаходиться неподалік від церкви. Церква збереглася, а село занепало – майже всі будинки закинуті. Між церквою та рікою підвищене місце із залишками валів та ровів.

Із книги Матеріали 11 археологічного з'їзду в Києві, 1899 рік

Із книги Матеріали 11 археологічного з’їзду в Києві, 1899 рік

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *