Фортеця поблизу сіл Нестерварка і Крищинці

Супутникова фотографія

Супутникова фотографія

Між селами Нестерварка (яке є фактично передмістям районного центру Тульчин) та Крищинці Тульчинського району Вінницької області. Фортеця знаходится в 65 кілометрах на південний схід від міста Вінниця.

Євфімій Сіцінський в “Археологічній карті Подільської губернії” (1901) написав, що у двох кілометрах від села, на високому місці – городище, яке у народі називається Шанці. Форма чотирикутна, розмір – 130  на 150 метрів. У кожному куті чотирикутника є трикутний насип – батареї. Такий самий трикутний насип в середині городища (очевидно, мова йдеться про равелін). Поверхня городища рівна і розорюється під посіви. В’їзд з півдня. За переказом, це Суворовська батарея, яка була влаштована наприкінці ХVIII столліття для маневрів.

Укріплення позначене на карті Шуберта (1868 – 1877 років) як “Суворовське укріплення”.

На картіНезважаючи на те, що поверхня укріплення розорювалася, вали не розорані повністю, тому фортецю добре видно на супутникових фотографіях. З двох боків (із заходу і сходу) збереглися равеліни. На супутникових знімках з північного і південного боку видно сліди від розораних равелінів або трикутних виступів. По кутах були бастіони, які читаються слабо.

Фортецю спорудили у 1796 – 1797 роках. Суворов міг керувати будівництвом укріплень, оскільки його штаб-квартира в цей час знаходилася у Тульчині. Цікаво, що саме під час перебування у Тульчині А.Суворов написав книгу “Наука перемагати”.

У пам’ятках історії Тульчинського району пам’ятка записана як “Суворівська пряжка”, яка була виявлена у 1960 році в полі, взята під охорону державою у 1971 році. Час побудови – 1796 рік. В реєстрі відзначається не сама фортеця, а якийсь об’єкт розмірами 1,5 на 0,75 на 0,75 метра з обпаленої цегли. Можливо, це був якийсь пам’ятник, пов’язаний з фортецею.

Пряжкою фортеця називається тому, що подібні земляні укріплення, які споруджувалися Суворовим для навчання солдат, називалася “пражками” у пам’ять про варшавське передмістя під назвою Прага, яка була взята штурмом військами Суворова в 1794 році.

У книзі “Повсякденне життя російської армії під час суворовських воєн” С.Д.Охлябініна зазначається, що суворовська пражка була споруджена російськими військами за два тижні. Також повідомляється, що у фортеці було двоє воріт.

По конфігурації “пражку” можна назвати “штерн-шанець”, як називали цей тип фортець у голландії.

У путівнику Д.В.Малакова “По Брацлавщині від Вінниці до Тульчина (Москва, 1982) вказано, що на полях довкола Тульчина залишилися крім старовинних козацьких шанців 1648 року земляні укріплення, споруджені для навчання військ і названі Суворовим на пам’ять про взяту штурмом варшавську Прагу “пражками”. Також вказується, що штурм “пражки” показаний на макеті у Тульчинському краєзнавчому музеї, де виставлені також мундири, зброя і прапори того часу.

У цьому ж путівнику говориться про ще одну “пражку”. У тексті, де йдеться про дім-музей А.В.Суворова в селі Тиманівка говориться: “Особливо привертають увагу предмети, які безпосередньо пов’язані з Тимановкою, зокрема деталі військового спорядження, які були знайдені на сусідніх полях, де до цих часів збереглися залишки навчальних укріплень суворовської армії. Біля Тиманівки збереглися не тільки окопи-шанці. У трьох кілометрах на захід від села – три криниці, які були викопані суворовськими солдатами і до цих часів називаються “суворовськими”. Тут же темніє під деревами обеліск із лабрадориту, який поставлений “вдячними правнуками” у 1949 році. До криниць від села веде яблунева алея, яка була посаджена комсомольцями 30-х років ХХ століття.

Поряд з Тиманівкою є село Дранка і деякі джерела пишу, що суворовське укріплення є біля цього села. Це один із прикладів ситуації, коли незрозуміло, чи це один об’єкт, який відносять до Тиманівки або до Дранки, чи в цьому районі є два  шанці (а може і більше).

На карті Боплана Тиманівка показана як укріплене містечко із замком, можливо цей замок вважають суворовським шанцем, а можливо це два різних об’єкти. Також пишуть, що суворовське укріплення є також біля села Кінашів (східна околиця Тульчина), але цілком можливо, що мова йде про одне польове укріплення, яке віддалене від декілької сіл на більш-менш одинакову відстань, в результаті чого фортецю можуть відносити то до одного, то до іншого села.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *