Замок в селі Завалів

Фотографія початку ХХ століттяЗавалівський замок був у селі Завалів Підгаєцького району Тернопільської області. Його почали споруджувати у XVI столітті, спершу він був укріплений валами з частоколом, на початку ХVII століття його перебудували у камені. Останні будівельні роботи проводилися у першій половині XVIII століття.

Рання історія

СтіниУ давньоруський час на південній околиці нинішнього Завалова на Кам’яній горі над рікою Золота Липа було городище.

Село вперше згадується у 1310 році. Воно розмістилося біля ріки Золота Липа. Імовірно, спершу поселення розвивалося на одному березі ріки, а з часом почалася забудова і протилежного берега Золотої Липи. У 1395 році – ще одна рання згадка про село, яке знаходилося у власності І.Унгаруса.

У XV столітті Завалів належав роду Бучацьких. Згодом був у власності Заваловських, через деякий час – Зборовських.

У ХVI столітті у Завалові, на лівому березі ріки, було споруджено замок, який був захищений дерев’яними та земляними укріпленнями. Власниками стають шляхтичі Маковецькі.

Розбудова фортеці

На початку ХVII століття Маковецькі на місці старого замку, який був оточений земляними валами і дерев’яними стінами, споруджують у Завалові кам’яну твердиню. Завалівський замок відігравав важливу роль в обороні краю від набігів татар і вважався одним із найпотужніших і найкрасивіших замків регіону.

Інтер'єрЦе було регулярне укріплення, квадратне у плані. Кути замку підсилювали чотири квадратні у плані триярусні вежі. У стінах веж були прорізані бійниці з цибулевидними перемичками. До стін замку із внутрішнього боку прилягали двоповерхові житлові корпуси, які оточували невеликий внутрішній двір укріплення. Під замком, нижче рівня землі, знаходилися великі підвали. По периметру кам’яні укріплення були оточені земляним валом і ровом.

У середині ХVII століття французький інженер і військовий картограф Гійом Левассер де Боплан, який перебував на польській службі, схематично позначив на карті укріплення Завалова. Місто розміщувалося на двох берегах ріки. Як правобережна, так і лівобережна частини міста були захищені укріпленнями. Замок позначений на північній околиці лівобережної половини міста.

У 1675 році – у ході польсько-турецької війни (1672 – 1676) турецький паша Ібрагім Шишман почав масштабний наступ на Львів. Під його командуванням було біля 30 тисяч турок і біля 30 тисяч татар. Ці сили почали спустошувати Поділля. Турецько-татарські війська, рухаючись у бік Теребовлі, захопили і повністю зруйнували місто Підгайці, яке розміщується неподалік від Завалова. У вересні власник Завалова Петро Маковецький здав завалівський замок, який турки зруйнували. Маковецького, його дружину, дітей, а також шляхтичів і простих людей, які перебували у замку, турки і татари взяли в полон, деякі з них змогли повернутися на батьківщину тільки через сім років. Захопленого у полон Петра Маковецького Шишман заставив написати лист Яну Хшановському, коменданту Теребовлянського замку, який не здавався, пропонуючи йому здатися на милість турків. Ян рішуче відмовився, а самого Маковецького у листі у відповідь звинуватив у зраді.

КартаНаприкінці ХVII століття замок переходить під владу Станіслава Яна Яблонського (1634 – 1702), великого коронного гетьмана Речі Посполитої. Він також відомий як засновник фортеці Окопи Святої Трійці. Ще у 1672 році, на початку польсько-турецької війни, турки заволоділи Кам’янцем, важливою фортецею Поділля. З цього часу південно-східній кордони Речі Посполитої змінилися, ЧАстина замків, які раніше знаходилися на значній віддалі від околиць держави, через зміщення кордону перетворилися в прикордонні форпости. Ці фортеці часто використовували як плацдарми, де відбувався збір військ, які завдавали удари по турецьким і татарським загонам та їх комунікаціям. Одним із таких плацдармів став Завалівський замок. Станіслав Яблонський відновлює зруйновані у 1675 році укріплення, після чого часто відвідував замок, збираючи відомості про пересування турків і татар по землях Поділля. Звідси ж поляки організовували рейди на землі, які перейшли під контроль ворога. У цей період замок відігравав значну роль в організації нового оборонного рубежу, який міг стримувати проникнення ворожих загонів на захід, углиб країни.

У 1687 році татари без успіху намагалися захопити замок. У 1698 році була ще одна невдала спроба татар захопити замок. 8 – 9 вересня 1698 року неподалік від Підгайців відбулася остання в історії Речі Посполитої битва між військами поляків та татар.

Палац

У першій половині ХVIII століття син і внук гетьмана Яблонського також часто гостювали у замку. Оскільки у цей період замок втратив оборонне значення, його перебудовують, роблячи комфортнішим. Знесли південний корпус разом зі оборонною стіною, внаслідок чого замок перетворився з квадрата у П-подібну споруду. Така схема модернізації, яка передбачала перетворення замку на палац, часто використовувалася у той період у Європі. З боку внутрішнього двору в центральний корпус вели сходи.

ПалацВсього у замку було 12 кімнат на нижньому поверсі і 10 кімнат – на верхньому. Попри кімнати був у замку один великий зал. Перекриття кімнат і залу були склепінчастими. Зал був прикрашений картинами, які прославляли військові подвиги Станіслава Яблонського. Більша частина приміщень башт була також пристосована під жилі потреби. Деякі бійниці були розтесані і на їх місці з’явилися промокутні вікна, замість інших бійниць у стінах пробили двері. У південно-східній башті замку влаштували каплицю, тоді ж, імовірно, у двух стінах цієї башти прорізали високі стрільчасті вікна у стилі готики.

У березні 1729 року Завалів отримав Магдебурзьке право. У 1757 році замок був викуплений у Яблонських Йозефом Груєвом. Після нього замком володів Станіслав, син Йозефа. Замок можна побачити на австрійській військвій карті Міга, яка була укладена наприкінці ХVIIІ століття.

У 1847 році замок від Груєвих переходить у власність Клеменса (Клеменція) Рачицького. Роду Рачинських замок належав аж до Першої світової війни, тобто до моменту загибелі споруди.

ТвердиняУ ХІХ столітті були виявлені мінеральні води. У 1875 році доктор Медвей заснував у замку водолікарню і кліматичну станцію (можливо, лікуваня кліматом). Олександр Рачинський, внук Клеменса, дуже любив завалівський замок. Він ретельно його відремонтував і зібрав тут велику колекцію картин, статуй, предметів розкоші, антикваріат. Ще одним предметом гордості власника замку була велика бібліотека.

У 1892 році замок вивчає відомий львівський історик і дослідник пам’яток архітектури Олександр Чоловський, який відзначив у своїх записах, що замок “до цього часу ще не був описаний”.

На початку ХХ століття замок був у хорошому стані і був жилим, продовжував виконувати функції помістя Рачинських. Вцілів практично весь комплекс замкових споруд (крім розібраного раніше південного крила), які дійшли до початку ХХ століття з деякими перебудовами. Вціліли всі чотири башти замку на повну висоту. Замок мав П-подібну форму, сформовану жилими корпусами, які складали одне ціле зі стінами замку, а також баштами.

Занепад

У 1915 році під час Першої світової війни замок був обстріляний артилерією, внаслідок чого був розграбований і грунтовно зруйнований. Двері та вікна вибиті, каміни зруйновані. Практично повністю знищена багата замкова колекція. Невдовзі після руйнування замку 1915 року Олександр починає відновлювати свою резиденцію.

БаштиУ липні 1917 року російські війська, які відступали, підпалили замок. Пожежа завдала замку дуже сильні пошкодження: згоріли всі його покрівлі, були зруйновані перекриття, пошкоджено стіни. Залишившись без даху, замок протягом наступних років продовжував руйнуватися – його ніхто не ремонтував, він був закинутий. 

У 20-х роках ХХ століття професор Й.Піонтровський, представник служби охорони пам’яток у Східній Галичині, фіксуючи стан зруйнованих у час Першої Світової війни архітектурних споруд Тернопільського воєводства відзначає, що завалівський замок дуже сильно зруйнований, але повинен бути відновлений. Однак руїни були розібрані до фундаментів. Земляні укріплення на місцевості були ледь помітними.

У 1965 році у місцевій пресі зазначалося, що тільки завали каменю нагадують про існування замку. Хутір Замче, який раніше був приєднаний до Завалова, у зв’язку з переселенням жителів був виключений з облікових даних.

Після адміністративного розмежування Завалова, внаслідок якого старе поселення розділили на правобережну і лівобережну частину, на місці старого села з’явилося два нових – правобережна частина зберегла за собою назву Завалів, а лівобережній дали назву Заставне. З цього часу замчище, яке знаходилося на лівому березі, територіально відносилося вже не до Завалова, а до Заставного.

Імовірно, на поверхні землі від замку не залишилося і сліду. Однак можливо збереглися фундаменти і підземелля.