Замок, Троїцький костел і оборонний табір в селі Долина

Бастея

Бастея

У селі Долина Теребовлянського району Тернопільської області є замок, оборонний Троїцький костел та залишки оборонного табору поблизу замку. Село до 1960 році називалося Янів, тому замок ще називається янівським. Спершу замок був дерев’яним, на початку ХVII століття його перебудували у камені, останні будівельні роботи проводилися у XVIII столітті. У костелі зараз церква Української автокефальної православної церкви.

Спорудження фортеці

План Троїцького костелу

План Троїцького костелу

Поселення Янів було засноване на горбистій місцевості, яку з трьох боків (з півночі, сходу і заходу) оточували води ріки Серет. Русло ріки в цьому місці робило підковоподібний вигин, в петлі, яка утворилася, і розміщувалося поселення.

Вперше Янів згадується у писемних джерелах у 1497 році. Тоді польський король Ян І Ольбрахт (1459 – 1501) зі своїм військом рухався з боку Микулинців у бік Яблонова і його шлях пролягав через Янів.

Місце для спорудження замку вибрали на правому березі ріки, де було плоскогір’я, яке, як і все село, було оточене петлею річкового русла. Плоскогір’я представляло собою вузький, скелястий гребінь (мис), який був розміщений у вузькому перешийку між двох рукавів петлі річкового русла. Завдяки крутизні схилів і вдалому розмішенню відносно вигинів ріки, підвищеність добре підходила для спорудження тут фортеці.

План

1. Бастея. 2. Стіни. 3. Троїцький костел. 4. Дзвінниця костелу. 5. Брама

На місці кам’яного замку ХVII століття раніше існувала фортеця, яка було захищене дерев’яними і земляними укріпленнями. Як правило, фортеці на вигідних для оборони місцях існували здавна, городища тільки змінювали власників. Навіть якщо після нападу ворогів фортеця руйнувалася і тривалий час стояла пусткою, її знову відбудовували інші люди, які прагнули використати місце, яке мало значні природні укріплення.

На початку ХVII століття подільський воєвода Ян Гольський на місці дерев’яно-земляних укріплень споруджує кам’яний замок. На території замку споруджений костел, який став домінуючою спорудою твердині. Замок мав важливе стратегічне значення, оскільки на цьому місці була переправа через ріку. При гольському на місці старої переправи через Серет було споруджено дерев’яний міст.

Архітектура

Матеріалом для спорудження укріплень був ломаний піщаник. Замок мав продовгувату, майже прямокутну форму. Основу його укріплень складали стіни, підсилені бастеями. Північний бік укріплень був найменш доступним – тут у замку була серйозний природній захист у вигляді крутого схилу підвищення, яке обривалося в долину ріки. З цього боку оборона замку була влаштована до краю майданчика. Західний бік був напільним і тому найбільш доступним для атак ворога. у західній частині замку знаходився найбільш потужний вузол оборони, який був характерним для оборонної архітектури Поділля ХVI – першої половини XVII століть. Цей вузол оборони був представлений гостро заломленою куртиною, яку підсилювала потужна кругла у плані бастея. Замкові стіни сягали триметрової товщини, в них були облаштовані бійниці. В’їзд в замок був у східній частині комплексу і був влаштований у надбрамній башті, у першому ярусі якої була арка воріт.

КостелТроїцький костел був споруджений у 1611 – 1634 роках на території замку. Риси храму сформувалися в стилі пізнього ренесансу з елементами готики. Споруда була пристосована до оборони. Костел, як і замок, було споруджено з піщаника. Храм був однонефною спорудою з витягнутим п’ятикутним пресбітерієм (простір між навою та вівтарем у костелах, у православних і греко-католицьких храмах це вівтар). До бокових фасадів костели прилягали дві полігональні (багатокутні) у плані каплиці. Костел перекритий хрестовидними і зімкнутими склепіннями з легким профілюванням ребер. Площини стін розчленовані пілястрами, їх профільовані капітелі служать верхніми основами (п’ятками) склепінь нефу. П’ятки склепінь пресбітерія прикрашені мініатюрними різьбленимим маскаронами (декоративні скульптурні маски людини або тварини, може бути казкова істота) у стилі Відродження. Стіни костелу прорізали вузькі арочні вікна, які були обрамлені різьбою. Головний західний фасад костелу формувала оборонна башта. У першому ярусі башти був притвор, на другому – емпора (внутрішня галерея). Два яруса мають виходи в неф у вигляді арочних проходів. Яруси башти зв’язувала між собою гвинтові кам’яні сходи, які були влаштовані у товщі стіни. Колодязь цих гвинтових сходів ззовні костелу виражений у вигляді невеликої башти.

Війни ХVII століття

ЯнівЯк склалася доля замку під час війн з козаками у 1649 – 1655 роках невідомо, однак відомо, що в цей період повстанці напали на Янів і зруйнували замок, можна припустити, що гарнізон не обороняв фортецю, а відійшов під захист більш потужних укріплень.

Неподалік від костелу, в урочищі “Кут” зберігся фрагмент оборонного валу довжиною 40 метрів. До валу прилягає город, на якому були виявлені численні фрагменти кераміки ХVI – XVII століть. Можливо, це залишки укріпленого військового табору, який імовірно, був споруджений у ІІ половині ХVII століття.

У 1675 році у ході останнього і найбільш руйнівного етапу польсько-турецької війни (1672 – 1676) замок був захоплений турецько-татарськими військами і повністю зруйнований. У 1685 році замок був захоплений військами Теодора Сулими, гетьмана Правобережної України.

 

Занепад

КартаПісля руйнувань другої половини XVII століття замкові руїни не стали відновлювати, внаслідок чого комплекс оборонних споруд занепав. Відомо, що у ХVIII столітті на території замку була фабрика з виробництва селітри. На військовій австрійській карті фон Міга кінця XVIII століття замок був позначений у вигляді прямокутника, до якого прилягає територія костелу. У XIX століття більша частина руїн замку була розібрана на будівельний матеріал.

На початку ХХ століття значна ділянка замкової стіни була на південь від костелу. До наших днів цей мур не зберігся. У 70-х роках замок у Долині досліджують радянські науковці.

У ХІХ – ХХ столітті більша частина укріплень була розібрана до фундаментів. Фрагментарно збереглися залишки окремих оборонних споруд замку. Західна бастея, яка має підвал, над рівнем землі збереглася на висоту одного ярусу. В цьому ярусі є бійниці. До бастеї прилягає ділянка південного муру, який має однакову з бастеєю висоту. Ділянки стін, що збереглися, у середньому мають висоту біля трьох метрів. Від півнівчної оборонної стіни збереглася невелика ділянка фундамента. У східній частині замкового комплексу збереглися залишки першого ярусу надбрамної башти. Із замкових споруд добре зберігся костел, хоч і був частково перебудований.