Язлівецький замок і могила Марцеліни Даровської в Язлівці

ВежаУ селі Язлівець Бучацького району Тернопільської області є Язловецький замок. В радянські часи селище називалося Яблунівкою, тому іноді можна зустріти назву Яблунівський замок. Зараз в замкових приміщеннях – Монастир Згромадження сестер Непорочного Зачаття Діви Марії. Паломники відвідують крипту із могили блаженної Марцеліни Даровської. Замок почали споруджувати в другій половині ХІV століття, останні будівельні роботи проводилися у другій половині XVIII століття.

Ранній період

Цитадель

Цитадель

Поселення було засновано на ріці Ольховець, притока Стрипи. Тут були пагорби, зручні для спорудження оборонних споруд, ріка створювала продовгуватий півострів, на території якого були споруджені укріплення. З трьох боків були стрімкі схилами, ріка виконувала роль природного рову.

Наприкінці ХIV – на початку XV століття споруджується перший муровний замок. Це невелике укріплення займало половину площі Старого замку, було п’ятикутним у плані. Була споруджена одна квадратна башта, ворота були влаштовані в північно-західній стіні. З трьох боків були круті схили, зі східного боку був рів.

Вперше Язлівець згадується у 1373 році у грамоті Михайла Бучацького, за якою поселення управлялося воєводою Стефаном-Каспаром. Очевидно, замок в цей час вже існував як резиденція воєводи.

Стара листівка

Стара листівка

У 1417 році король Ягайло передає Язловець у власніть Теодорику Бучацького, якому вже багато років належали землі біля Язлівця. Бучацькі, які проживали у Язлівці, називалися в подальшому Язловецькими із головною резиденцією у Язловецькому замку. Роду Язловецьких місто буде належати до 1607 року, поки він не згас по чоловічій лінії.

У документі, датованому 1436 року говорилося, що Теодорик Бучацький був єдиним власником Язлівця та декількох довколишній сіл. У документі вперше згадується не тільки замок, але і міські укріплення, наявність передмість.

У І половині ХV століття Теодорик Бучацький-Язловецький розпочинає перебудову замку. Рів із східного боку засипають, на схід замок розширяють за допомогою стін і квадратної вежі, яка була меншою за західну. На місці рову було споруджено палац, який розділив двір на дві частини. Зі східного боку був викопаний новий рів. Завдяки перебудові площа замку була збільшена вдвічі.

ЛітографіяВ середині ХVI століття коронний гетьман Єжи Язловецький починає модернізацію укріплень. Ворота були зроблені з південно-західного боку, вони були зроблені в потужній чотириярусній надбрамні вежі з довжиною граней понад 20 метрів і товщиною стін у чотири метри. В’їзд був зроблений на рівні третього ярусу вежі, потрапити у замок можна було по довгому дерев’яному мосту, остання частина якого була підйомною. Перекриття вежі були склепінчастими, дах – гонтовий. Замковий палац, який ділив замковий двір на дві частини, добудовується. В ньому споруджуються наскрізні аркові ворота.

У 1575 – 1595 роках Миколою Язловецьким замок продовжують укріплювати. На території східного замкового двору була споруджена каплиця.

Башта

Війни з османами

Стара фотографія

Стара фотографія

У 1607 році помер останній чоловік з роду Язловецьких Ієронім Язловецьки, замок успадкували Анна та Ядвига Язловецькі. У 1641 році після смерті Анни Язловецької, замок перейшов до спадкоємців її чоловіка, роду Чурилів, у власності яких фортеця перебуває до 1643 року.

У 1643 році новим власником замку стає Великий коронний гетьман Станіслав Конецпольський (1591 – 1646). Він продовжив модернізувати замок, цю будівельну діяльність продовжив його син Олександр, до якого в 1646 році замок переходить після смерті батька. Олександр протягом десяти років розширяє замкову територію, фортеця отримує другу лінію мурованих укріплень, яка захищала замок зі сходу, півдня і заходу. Старий верхній замок отримав триярусну півкруглу бастею.

Новий замок був укріплений зі сходу 30-метровою стіною і двома кутовими баштами зі стороною у десять метрів, споруджені у два яруси. Навпроти брами Старого замку була споруджена напівкругла бастея. Стіни Нового замку захищали територію 120 на 50 метрів. Кути західної стіни були захищені трьома баштами – дві кутові і одна надбрамна. Перед стіною був рів.

Вид Язловця з замку на старій листівці

Вид Язловця з замку на старій листівці

у 1648 – 1657 роках під час походів козаків Язлівець козаками взятий не був, оскільки місто було надто сильно укріплене. В ті часи Язлівець був конкурентом Львову та Кам’янцю за фортифікаціями, економічним та культурним значенням.

У 1672 році замок відвідав мандрівник із Швеції Ульріх фон Вердум, який вказав на часткове запустіння замку. У цьому ж році турких захоплюють фортецю, в замку залишився гарнізон, який очолював паша Осман. Замок відбили поляки на чолі з Яном Конецпольським у наступному, 1673 році.

Хоча у 1672 році між Туреччиною і Польщею був укладений Бучацький мирний договір, він не був ратифікований сеймом і в 1675 році турки розпочали масштабний наступ на Львів. У 1676 році турких захопили Язлівець, який знаходився під їх контролем до 1683 року. Язлівецький замок турки відновили і додатково укріпили.

У 1683 році після розгрому турків під Віднем польський король Ян ІІІ Собеський звільняє землі Речі Посполитої від турецьких військ, в цей час був звільнений Язловець. У замку поляки залишки гарнізон на чолі з коронним польним гетьманом. У подальші 1685 – 1699 роки Язловець був плацдармом для збору військ, які готувалися звільнити Кам’янець.

Над річковою долиноюУ 1699 році між Османською імперією та “Священою Лігою”, в яку входили Австрія, Венеція, Річ Посполита та Росія, було укладено Карловицький мирний договір, згідно з яким Річ Посполита знову отримувала контроль над Поділлям. Язлівець остаточно повернувся під владу поляків. Однак місто вже не повернуло собі статус конкурента Львова та Кам’янця, воно занепало і вже не відродилося, залишаючись до тепер швидше селом, ніж містом.

У 1711 році тут відбулася зустріч між представниками Речі Посполитої, Османської імперії та Кримського ханства. Ця зустріч підсумувала багатовіковий конфлікт і з тих часів ні турки, ні татари, які були турецькими васалами, до кордонів Речі Посполитої більше не наближувалися.

Мур

Палац

РуїниУ 1723 – 1745 роках Язловець був власністю Любомирських. У 1746 році місто переходить до Станіслава Понятовського, який був батьком майбутнього короля Речі Посполитої Станіслава ІІ Августа Понятовського. Новий власник занедбав Старий замок, зате активно покращив споруди Нового замку, який був перетворений в палац.

Після Першого розділу Речі Посполитої у 1772 році Язлівець переходить під владу Австрії. У 1777 році замок переходить у власність Потоцьких. Замок занепадає, приміщення були знищені. У 1783 році представники язловецької міської ради, дослідивши територію Старого замку, побачили, що стіни замкової каплиці почали розвалюватися, провалилась підлога, під якою було видно крипту із могилами. Представники влади міста постановили, що із замкової каплиці потрібно винести образ Святої Матері Божої Ченстоховської.

З 1800 по 1815 роки місто і замок знаходяться у власності Кшиштофа Грудницького, укріплення занепадають. У 1816 році власником став барон Віктор Блажковський, який теж не надто переймався замком. У 1841 році новим власником стає його син Кшиштоф Блажковський, який намагався підняти економіку міста, відновив палац Нового замку.

У 1861 році священик Садок Баронч видав книгу “Язловецькі пам’ятки”, в яких детально описав історію міста.

Ворота

Монастир

Костел у Язлівці

Костел у Язлівці

У 1863 році Кшиштоф Блажковський передає палац Марцеліні Даровській, сестрі монашого ордену Непорочного зачаття. Так замок стає монастирем, в палаці розміщується школа юних дівчат. Монастир був на території замку до 1946 року, коли його було закрито за наказом радянської влади.

У 1915 році в Першу світову війну значна частина палацу була пристосована під військовий госпіталь, де за війну вилікувалося понад тисячу російських солдат. У 1916 році фронт проходив через Язлівець, у палаці був по черзі угорський, російський, пруський військовий штаби.

У 1930-і роки замок дослідив історик і архітектор Богдан Гверкен. Він написав монографію, в якій описав етапи спорудження фортеці. З приходом радянської влади, у 1946 році мононастир закривають. У палаці розміщувався санаторій для хворих туберкульозом. Язловець перейменовують на Яблунівка.

Стіни

Наші часи

Вірменська церква у Язлівці

Вірменська церква у Язлівці

У 1983 році архітектори інституту “Укразахідпроект реставрація” розробила проект реставрації замку, який передбачав переобладнання фортеці під туристичний центр. Планувалося реставрувати Верхній і Нижній замки, відновити замковий парк.

У 1996 році у палаці відновив діяльність жіночий монастир. Було відновлено крипту, в якій спочивали монахині, а також була могила блаженної Марцеліни Даровської, яка стала центром паломництва.

У 2008 році язловецький замок увійшов до складу Національного заповідника “Замки Тернопілля”.

Реконструкція замку

Реконструкція замку

Блаженна Марцеліна Даровська

Марцеліна Даровська з дітьми

Марцеліна Даровська з дітьми

Блаженна Марцеліна Даровська народилася 16 січня 1827 році у селі Шуляки Жашківського району Черкаської області. Вона була польського шляхетського роду, графинею. Була п’ятою дитиною у поміщика Котовича. Батько – Ян Котович, був шляхетським маршалком, мати – Максмілія Ястшембська.

Навчалася в Одесі. У 22 року одружилася з Каролем Веригою Даровським, проживала у селі Жердь біля Кам’янця. У подружжя народився син, який помер немовлям, ще через три роки помер чоловік. У шлюбі народилася ще донька Анна. У 1868 році донька Анна Кароліна в Язловці уклала шлюб з графом Станіславом Олександром Дідушицьким, який народився в Гвіздці. Залишивши доньку на опіку родичам, виїхала за кордон на лікування, у Ченстохові біля ікони Божої Матері залишила свою обручку і дала чернечі обітниці.

Біля могили

Біля могили

Марцеліна разом з Юзефою Карською у 1857 році заснувала у Римі конгрегацію Сестер Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії, завданям якої стала робота над відродженням сім’ї шляхом виховання молодих жінок. У 1863 році вона заснувала монастир сестер-непорочниць у Язловці, ставши настоятельною цієї обителі. Це була перша християнська школа типу інтернату для дівчат зі шляхетних християнських родин.

Заклад, який заснували семеро черниць мав велике значення для суспільства – на території сучасних Польщі, України та Білорусі відкривали схожі заклади. Марцеліна Даровська впровадила індивідуальний підхід у навчанні, до цього молодь вчили групами за певним педагогічнимм шаблоном. Пій ІХ зацікавився діяльністю сестри Марцеліни, з його благословення язлівецький дідич, барон Блажковський подарував під монастир палац, який раніше належав Понятовським.

Крипта

Крипта

Марцеліна засновувала початкові школи на території сучасних Польщі, України та Білорусі, в яких приймали сільських дітей всіх віросповідань. У 1881 році монастир ордену паулінів в містечку Нижнів став навчальним закладом для дітей з сімей, які постраждали в польському повстанні у 1863 році. Для цього в графа Теодора Лянцкоронського було викуплено землі, на яких стояв монастир. У 1883 році нижнівську школу і каплицю при ній було відкрито.

Похована Марцеліна 5 січня 1911 року, її поховали у гробниці черниць поблизу монастиря-замку у Язлівці. 

Монастир у 1946 році закрила радянська влада. У 1996 році Іоанн Павло ІІ проголосив Марцеліну Даровську блаженною. Приблизно в цей час монастир він відновив свою діяльність. Зараз монастир та могила блаженної Марцеліни є місцем паломництва. Каплиця сестер у місті Язловець у 1999 році була проголошена львівським митрополитом Мар’яном Яворським Санктуарієм блаженої Марцеліни Даровської Чортківського деканату Римо-Католицької Церкви.

У храмі