Ягільницький замок в селі Ягільниця

ПалацЯгільницький замок ще іноді називають замком у селі Нагірянка (російська назва Нагорянка). Він знаходиться у Чортківському районі Тернопільської області. У XV – XVI століттях він був споруджений з дерева, укріплення складалися з земляних валів та дерев’яних стін. У 1630  році замок перебудували у камені. Замок багато разів перебудовувався, зміни в архітектурі тривали до початку ХХ століття.

Заснування замку

Старовинне містечко Ягільниця колись розміщувалося на двох берегах ріки Черкаски, однак в якийсь момент було прийнято рішення розділити Ягільницю на два окремих поселення, межою між якими повинно було стати русло ріки. Таким чином, поселення Ягільниця зайняло лівий берег Черкаски, а село Нагорянка – правий. Замок, розміщений на правому березі ріки, автоматично був приписаний до Нагорянки. Таким чином Ягільницький замок не розміщувався в Ягільниці, територіально він належив Нагорянці.

Замкова гораПоселення Ягільниця було засновано біля ріки Черкаска, яка є притокою ріки Серет. Перша згадка – 1488 рік, у цьому році поселення відвідав польський король Казимир IV Ягеллон.

У 1518 році король Сигизмунд І Старий надав Ягільниці статус містечка з правом проводити торги по п’ятницям, а на Зелені свята було дозволено влаштовувати ярмарок.

Наприкінці XV – на початку XVII століття у Ягільниці з’явилися укріплення. У 1538 році Ягільницю вперше згадали як укріплений пункт. У цьому році Перт, Валаський воєвода, увірвався зі своїм військом на Поділля і здобув Ягільницю. Імовірно, мова йде про першу фортецю або замок, оскільки немає відомостей про існування в Ягільниці міських укріплень.

Кам’яна фортеця

У 1630 році Станіслав Лянцкоронський, майбутній польний коронний гетьман (1654 – 1657), на місці старих дерев’яно-земляних укріплень споруджує кам’яний замок бастіонного типу. Станіслав вважався видатним воєначальником свого часу. У період повстання Хмельницького він приймав участь в успішній обороні Кам’янця, пізніше (у 1649 році) приймав участь у знаменитій обороні Збаража.

ФортецяНа момент спорудження ягільницький замок вважався одним із найпотужніших укріплень на Поділлі. Оборонний пояс замку був представлений бастіонами, які були з’єднані куртинами, а також трикутними у плані виступами, які утворювалися заломами куртин. Укріплення були облицьовані каменем. З півночі і заходу замок захищали глибокі природні яри річкової долини, а з півдня і сходу підступи до замку перекривав глибоки штучний рів. В’їзд до замку був у південно-східній частині укріплень. Тут у товщі куртини, яка фланкувалася з двох сторін бастіонами, була квадратна у плані надбрамна вежа, фасад якої був прикрашений гербом Лянцкоронських.

До воріт замку вів міст, перекинутий через рів. Найближча до замку секція цього моста була підйомною. На замчищі, уздовж лінії укріплень, були збудовані жилі і господарські споруди. Відомо, що біля північної стіни була збудована жила споруда, яка складалася з трьох великих і трьох малих кімнат. ПІд цією спорудою були влаштовані великі підвали, описуючи замок, дослідники часто відзначають наявність потужної системи підвальних приміщень.

Війни ХVII століття

На початку повстання 1648 року війська Богдана Хмельницького не змогли захопити замок. У 1655 році замок захопили війська, якими командував Василь Бутурлін, російський воєначальник та дипломат, який у 1654 році очолив російське посольство, що підписало угоду з Богданом Хмельницьким про спільні дії проти поляків. Нападникам вдалося захопити фортецю завдяки зраді серед солдатів гарнізону. В одному з писемних джерел того часу зазначалося, що після взяття замку багато шляхти потрапило до московської неволі, також багато було вбито.

УкріпленняУ 1672 році почалася польсько-турецька війна (1672 – 1676). Велике турецько-татарське військо рушило в сторону Львова, спустошуючи все на своєму шляху. Командував військами особисто турецький султан Магомет ІV (1642 – 1691). Багато польських укріплень, замків, міст та фортець впало під ударами цього війська. Ягільницький замок, імовірно, був зданий ворогу без бою. Тут було залишено турецький гарнізон. Але через декілька днів, після того, як турецькі війська залишили Ягільницю, гарнізон замку напав на турок і знову взяв замок під свій контроль.

Невдовзі турки повторно заволоділи замку. Перший етап війни завершився підписанням Мирного договору під Бучачем 18 жовтня 1672 року. Після його укладення Поділля залишалося під владою турок. У цей період у Ягільницькому замку знаходилася резиденція турецького паші. Коли польський сейм відмовився затвердити Бучацький договір, війна знову розгорілася. Після цього замок ще декілька разів переходив то під контроль турків, то під контроль поляків.

У 1673 році Ягільницю відвідав шведський мандрівник Ульріх фон Вердум, згадавши у у своїх записках про місто та замок.

У 1683 році війська Речі Посполитої під керівництвом Анджея Потоцького, коронного польного гетьмана, витіснили турецький гарнізон із замку. ПІсля цього Ягільницький замок на деякий час перейшов у власність до Потоцького, який, спираючись на укріплення Поділля, мав захищати східні кордони Речі Посполитої. У той самий час король Речі Посполитої Ян ІІІ Собеський з основними військами поспішили на допомогу Відню, який перебував в облозі турецько-татарських військ. 11 вересня 1683 року під стінами Відня відбулася знаменита Віденська битва, яка прославила Собеського і завершила європейську експансію Османської імперії, З часу Віденської битви турки поступово почали втрачати території у Європі, в тому числі і на території Речі Посполитої, поляки почали відвойовувати Поділля.

У 1684 році Ян ІІІ Собеський був у Ягільниці після військового походу на Кам’янець, який з 1672 року був під контролем турків.

Фабрика

У ХVІІІ столітті замок було відремонтовано і він став головною резиденцією Лянцкоронських. У 1772 році – після поділу Речі Посполитої Ягільниця переходить під владу Австро-Угорщини. На “Карті Міга” можна побачити, як виглядала стара лінія укріплень до перебудови. На території замкового двору відзначені окремі споруди. Зафіксовано широкий замковий рів, який повністю зник у ХІХ столітті.

Виробничі приміщенняУ 1817 році замок, який знаходився у приватній власності, був проданий австрійському уряду. Нові власники фортеці перебудували замок у тютюнову мануфактуру, внаслідок чого істотно змінився зовнішній вигляд комплексу. У ході перебудови були знищені ворота і укріплення замку з напільного боку, частково засипаний рів, а на території замкового двору уздовж бастіонів та куртин звели звели довгі промислові корпуси “Державного складу тютюнових виробів”, де сушилася і зберігалася сировина.

У 1844 році у приміщенях замку була відкрита фабрика для виробництва поташу, який використовувався для підвищення урожайності тютюну. До того часу рів з напільного боку замку був практично повністю засипаний, а кам’яні укріплення були значною мірою демонтовані або перебудовані. Внаслідок цих робіт з боку міста вже мало був схожим на потужне укріплення. Фабрика функціонувала до Першої Світової війни.

Наприкінці ХІХ – 1930-і роки – замок з’являється на листівках і фотографія, де найчастіше підписаний як “тютюнова фарика”.

Наші дні

У 1940 році Ягільниця втратила свій міський статус, населений пункт став селом.

У другій половині ХХ століття при радянській владі у приміщеннях замку функціонував тютюновий завод. Для виробничих потреб споруди на території заводу перебудовувалися. У цей період завершилося формування комплексу виробничих і складських приміщень.

ЗамокНа початку 2000-х років замковий комплекс приватизував російський підприємець Олександр Потьомкін. У 2007 році замок був проданий фірмі “Атлас”, власники якої заявили, що хочуть розмістити на території пам’ятки архітектури туристичний і відпочинковий центр, тут планувалося відкрити готель та ресторан.

У 2007 – 2008 роках були найняті декілька людей, які розпочали роботи з облагороджування території замкового комплексу. Розчищалися підвали і підземелля замку. Були розібрані декілька господарських укриттів, проводилася побілка стін комплексу, були демонтовані великі труби, які погіршували загальний вигляд замку.

Практично уздовж всього оборонного периметра замкового двору збереглися нижні секції потужніх кам’яних укріплень замку. Місцями старі кам’яні стіни збереглися на значну висоту. Всі споруди, які розміщуються на території замкового двору, дісталися комплексу у спадщину від тютюнового заводу, який існува на цьому місці у ХІХ – ХХ століттях. В наш час завод не функціонує. Існує багато згадок про підземні ходи та підземелля замку, частину яких в наш час почали досліджувати нові власники замку.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *