Кременецький замок в місті Кременець

БрамаКременецький замок знаходиться в місті Кременець Кременецького району Тернопільської області. Місце для спорудження укріплень було обрано на вершині гори Бони, біля підніжжя якої протікає ріка Іква. Гора виразно домінує над оточуючою місцевістю – 397 метрів над рівнем моря, 105 метрів від підошви.

Давньоруський час

На думку дослідника М.Теодоровича, укріпленні на горі могли виникнути ще в ІХ столітті, коли Волинь була заселена слов’янськими племенами. У 1073 році замок захопили війська польського короля Болеслава ІІ.

На думку історика М.Теодоровича, у ХІІІ столітті посеред замку біля лівої, повернутої до Чорної гори стіни, стояла замкова церква Архістратига Михаїла, яка була споруджена ще на початку ХІІІ століття старостою замку Денисом-Мокосієм.

ФортецяУ 1226 чи в 1227 році – перша згадка Кременця у Руській літописі. Тоді на Галицьку і Волинську землі напав угорський король Андрій ІІ. Замок він взяти не зміг, в результаті атакуючі були розгромлені руськими військами Мстислава Удатного.

У зимку 1240 року замок встояв під натиском військ хана Батия. У 1255 (чи 1254) році під Кременцем війська Данила Галицького розбили татарське військо хана Куремси.

У 1261 чи у 1259 році, за умовами мирного договору з татарським ханом Бурундаєм, багато слов’янських укріплень були зруйновані, у тому числі і Кам’янецький замок. Невдовзі фортеці знову відновлять.

Наприкінці ХІІІ століття, під час правління Мстислава Даниловича дерев’яні укріплення були замінені на кам’яні.

 

Литовський період

У 40 – 80-і роки ХIV століття території, які контролював Кременець, стали ареною для кривавого протистояння між Литвою, Польщею і Угорщиною за поділ сфер впливу на цих землях. В цей період замок неодноразово переходив з рук в руки.

У 1340 році Кременцем заволоділи литовці. У 1350 – 1352 роках Кременець Кременець перебуває у власності князя Юрія Наримутовича. У 1354 році Кременець захопив волинський князь Любарт Гедимінович, однак надовго в місті закріпитися не зміг.

У 1366 році Кременець преходить під владу Польщі за договором з литовськими князями Гедиміновичами. У другій половині ХIV століття польський король Казимир ІІІ розбудовує кам’яний замок.

ГораУ 1370 році Кременець переходить під владу угорського короля Людовіка Анжуйського, під час правління якого замок продовжили укріплювати. У 1370 – 1382 роках Кременець був під владою Любарта, укріплення замку в цей період продовжується. Згодом місто перейшло у власність до Великого Князя Литовського Вітовта (1350 – 1430). У 1392 – 1395 роках місто належало Великому Князю Литовському Свидригайло Ольгердовичу, супернику Вітовта. У 1395 році Кременець знову опиняється під владою Вітовта.

У 1409 – 1418 роках за наказом Вітовка, князь Свидригайло Ольгердович, який здійснив невдалу спробу захоплення влади, був ув’язнений у Кременецькому замку, де провів біля 9 років. У 1418 році за допомогою волинських князів він став вільним, щом продовжити боротьбу за владу.

У 1410 році – за свідченнями польського хроніста Яна Длугоша загін, набраний у Кремінці, прийняв участь у знаменитій Грюнвальдській битві.

У 1420 році, за свідченнями француза Жильбера де Лануа, у Кременецькому замку Вітовт приймав послів багатьох країн, у тому числі з Франції, Англії, а також гостей із Пскова та Новгорода.

У 1430 – 1452 роках – після смерті Вітовта І у 1430 році Кременець знову перейшов під владу Свидригайло Ольгердовича, який з деякими перервами володів місто і замком до своєї смерті у 1452 році. У 1431 році Кременець отримує Магдебурзьке право.

У 1497 році татари напали на місто і пограбували його. У 1500 році татари знову напали на Кременець.

У складі Польщі

У ХVI столітті замок виконував не лишень оборонну, але і адміністративну функцію. Звідси староста Кременця керував землями, які були у його віданні. У замку проводив засідання повітовий суд, тут знаходилися актові книги і в’язниця.

У 1529 році замок перейшов у власність князя-єпископа Яноша. Він володів Кременцем до 1535 року. При ньому були проведені значні роботи з відновлення і укріплення замку.

Замок цього періоду займав овальний у плані майданчик площею біля 0,75 гектарів, на вершині гори. З трьох боків замок був оточений неприступними скелями, східну (напільну, найбільш доступну) стіну захищав рів і перекинутий через нього міст. Майданчик комплексу споруд витягнута по осі схід-захід і в найбільш недоступній своїй частині закінчувався загостреним кутом. З напільного боку кам’яна замкова стіна тягнулася прямою лінією від краю до краю гори, а в решта частині комплексу повторювала конфігурацію мису, схили якого круто обривалися вни, до підніжжя гори.

РеконструкціяТовщина оборонних мурів – біля двох метрів, висота – 8 – 12 метрів. Стіну замку завершували зубці-мерловни, що вказує на участь у спорудженні твердині італійських майстрів. До стіни з її внутрішнього боку був прибудований дерев’яна бойова галерея. Кам’яні укріплення були підсилені дерев’яним частоколом. Щоб потрамити до фортеці, потрібно було піднятися звивистим шляхом вверх по схилу гори, пройти по довгому вузькому хребту, який називають “Замковою шиєю”, подолати на цьому шляху два дерев’яних моста.

До початку ХVI століття вороба замку були влаштовані у надбрамній вежі, яка носила назву Черлена. Але з розвитком вогнепальної зброї з’явилася пряма загроза обстрілу і руйнування Черленої башти з хребта гори. Тоді старі ворота замурували, а поряд поставили нову надбрамну вежу, вихід з якої був спрямований вже не на хребет, а в глибоку долину, яка відокремлювала Замку гору від гори Черча (раніше – Чернеча гора). На протилежному кінці замку, який виходить на місто, була споруджена третя, квадратна башта. За проектом у замку повинна була з’явитися і четверта башта, яка мала прикрити підступи до воріт. Але ця башта так і не була добудована, хоча був закладений її фундамент, а для її спорудження вже був заготований камінь.

У цей період в замку була досить примітивна система водопостачання – внутрішніх джерел води у твердині не було. При Яноші намагалися вирішити проблему водопостачання, викопавши колодязь. Прокопавши біля 30 метрів, роботи згорнули. Тому у випадку облоги замок міг протриматися лишень за рахунок раніше накопичених на його території водних ресурсів.

У мирний час замок охороняло 9 чоловік, 6 з яких виставляло місто, а решта – місцеві села. Однак у першій третині ХVI століття напади татар настільки підточили людські ресурси краю, що Янош був змушений звільнити місцеве населення від обов’язкі охороняти замок і ввів постійну охорону з чотирьох чоловік, найнятих на доходи від сіл, які належали замку.

У 1536 році король Сігізмунд І віддав кременець своїй дружині, неаполітанці Боні Сфорца, зобов’язавши підтримувати фортечні споруди і тримати тут замковий гарнізон. Кременець належав Боні Сфорці протягом 20 років (1536 – 1556). В часи правління Бони Кременець процвітав і вважався одним із найбільш укріплених міст Волині, тут проживало біля 6000 чоловік. При Боні замок укріплювався і підтримувався у хорошому стані. Згідно із архівними даними, Кременецький замок мав багато кам’яних і дерев’яних споруд всередині замкових стін.

У 1545 році у замку провели ревізію, згідно з якою у фортеці було 29 гармат, дві мотрити, 22 фальконети, 10 гаківниць і 33 рушниці. Замкову артилерію обслуговували 3 гармаша. Двох наймали за доходи від замкових помість, третього – за доходи міста. Люстрації (опис майна) замку збереглися за 1552 та 1563 роки.

У 1569 році – у результаті Люблінської унії Кременець перейшов під владу Речі Посполитої.

У вересні 1648 року до замку підступили війська Богдана Хмельницького (за деякими даними – біля 7000 козаків), якими командував Максим Кривоніс (за іншими даними – полковник Філон Джалалій). Козацькі війська підтримували місцеві повстанці. Біля шести тижнів продовжувались бої біля стін укріплень. Не зважаючи на опір поляків, замок був захоплений і зруйнований. Це був єдиний випадок за всю історію Кременецького замку, коли ця твердиня була захоплена ворогом. Руйнування, яких зазнав замок від козаків, виявилися дуже серйозними – після цієї облоги твердиня більше не відновлювалася і поступово перетворювалася на руїни.

У 1730 році помираючий польський король Казимир заповів велику суму грошей, як було необхідно потратити на відновлення замку, однак не відомо, чи був замок відбудований замок чи ні.

В наш час

У часи незалежності був розроблений проект консервації руїн замку. Зокрема, проект передбачав споруду захисної покрівлі над надбрамною вежею. У 2008 році були виділені кошти на проведення консерваційних робіт, однак криза 2009 – 2010 років завадила проекту бути втіленим у життя.

Укріплення11 грудня 2009 року указом президента Віктора Ющенко було створено Національний природній парк “Кременецькі гори”. Кременецька районна рада розробила амбіційний проект “Замкова гора в Кременці – візитна карта України”, який передбачав повне відновлення Кременецького замку. Попередня оціночна вартість проекту склала 80 мільйонів гривень. У 2011 планувалось почати втілювати проект в життя, для чого з міського бюджету планувалося виділити 50 тисяч гривень, ще 150 тисяч планують отримати з районного бюджету і 3 мільйони гривень – з обласного. Ініціатори проекту також очікували на гроші приватних інвесторів, підприємців та меценатів з України та інших країн.

Руїни, що збереглися, мають у плані овальну форму, витягнуту зі сходу на захід. У деяких місцях стни стерті до фундаментів, в інших – збереглися на повну висоту. Збереглася квадратна у плані двоярусна вежа  з арочними готичними воротами. Над воротами збереглося два отвори – прямокутний і невеликий круглий. У західному куті замку залишилися сліди квадратної у плані башти. Територія замку не забудована.