Замок в селі Білий Камінь

РеконструкціяВ селі Білий Камінь Золочівського району Львівської області був замок. Його почали будувати в 1611 році, будівельні проботи проводили до ХVIII століття. Поселення було засновано на правому березі ріки Західний Буг. Місцевість на захід від Білого Каменю була переважно рівнинна з незначними масивами пагорбів. На захід від містечка підвищуються дві гори, між якими простягнулася річкова долина. Ріка і болотиста місцевість відігравали важливу роль у захисті містечка і замку.  півдня підступи до замку захищало штучно створене озеро, води якого заповнювали замкові рови.

Спорудження

У 1493 році вперше в писемних джерелах згадується село Білий Камінь. У XVII столітті Білий Камінь переходить у власність до Вишневецьких, завдяки яким село швидко перетворилося у місто, яке мало власні укріплення. Князь Єжи Вишневецький, київський каштелянин, на східній околиці міста споруджує замок. Роботи з його спорудження були завершені, імовірно, в 1611 році. Замок відігравав важливу роль у захисті міста, а також прикривав східні підступи до Львова.

ВідтворенняУ 1618 році, після смерті Єжи Вишневецького замок переходить у власність до його доньки Гальшки. У 1624 році після смерті Гальшки Білий Камінь та інші володіння переходять у власність до Єремії (Яреми) Вишневецького, племінника Юрія (Єжи) Вишневецького. Головна резиденція Єремії знаходилася у Лубнах, але Білий Камінь власник не забував. З 1639 по 1648 роки замок використовується як резиденція Єремії Вишневецького, де він бував із своєю дружиною Гризельдою-Констанцією з роду Замойських.

Замок у Білому Камені був невеликим укріпленням. У плані – чотирикутник, кути якого були підсилені 8-кутними баштами. Можна припустити, що спочатку всі 4 башти замку були однотипними, але пізніше, можливо під час облоги, південно-східну башту могли зруйнувати. Пізніше на її місці могли звести іншу башту, але вже круглу в плані. У замку було дві брами – одна з півдня, друга – зі сходу. Імовірно, спершу у замку були одні ворота, інші пробили в період, коли замок вже втратив своє оборонне значення. Арка воріт, які були у східній стіни, була прикращена ренесансним порталом з двома коринфськими колонами, які були розміщені з боків від арки. З боку внутрішнього двору до двох замкових стін був прибудований замковий палац. З боку внутрішнього двору його прикрашувала аркада, а також кам’яні різьблені оздоблення вікон і дверей. Палац складався з двох великих залів і 30 кімнат. Палацові приміщення перекривали склепінчасті перекриття.

Крім кам’яних укріплень, замок захищала лінія допоміжних земляних оборонних споруд – валів та ровів. Зі східного боку замок був захищений озером, з інших боків, імовірно, укріплення оточував рів, який заповнювався водою з озера. При замку був розбитий парк площею 28 гектарів, він межував з озером.

31 липня 1640 року у замку у Яреми Вишневецького народився син Михайло Корибут Вишневецький, який через 29 років, у 1669 році стане королем Речі Посполитої.

У серпні 1646 року король Владислав ІV Ваза зі своєю дружиною і численною свитою відвідав замок у Білому Камені, де його прийняв і розмістив Ярема Вишневецький.

Війни ХVII століття

У 1648 році армія Богдана Хмельницького рушила на Львів. Білий Камінь, як одне з укріплень, яке стояло на шляху ворожого війська, був захоплений. Окремі дослідники вважають, що замок хоч був атакований, козаки його не захопили.

БаштаУ 1649 році замок був захоплений козацько-татарськими військами. У цьому ж році почалася знаменита облога Збаража, обороною якого керував Ярема Вишневецький. Місто і замок протягом 1,5 місяців намагалися захопити об’єднані козацько-татарські війська, яким командували Богдан Хмельницький і кримський хан Іслам ІІІ Гірей. Захисники Збаража покладали надії на короля Яна ІІ Казимира, який, зібравши військо, міг розірвати кільце облоги. Король дійсно виступив на допомогу обложеному місту на чолі 30000 війська. На шляху з Варшави до Збаража король зупинявся у Білому Камені. Деякі дослідники схиляються до того, що саме тут Ян Казимир передав гетьманську булаву козацькому старшині Семену Забузькому, тим самим номінально ставлячи його, як гетьмана, на чолі всього ВІйська Запорізького. Пізніше Хмельницький назве Забузького зрадником і призначить за його голову нагороду в 10000 злотих.

Залишивши Білий Камінь, король зі своїм військом вирушив у сторону Зборова, де у знаменитій Зборівській битві поляки були розгромлені, після чого їм довелося підписати мирний договір, невигідний для Речі Посполитої. Імовірно, після завершення козацьких воєн замок, який перебував у руїнах, невдовзі відновили.

У 1672 році Білий Камінь відвідав нідерландський мандрівник Ульріх фон Вердум, який був на службі у французької корони. У своєму щоденнику Ульріх описав фортецю: “Замок, споруджений з білого каменю на італійський манер з баштами по бокам, оточений баштами і озером”.

КартаУ цьому ж році розпочалася польсько-турецька війна. Величезне турецько-татарське військо рушило у бік Львова, спустошуючи все на своєму шляху. Командував військами особисто турецький султан Магомет ІV. Багато польських укріплень, замків, міст та фортець впало під ударами цього війська. Не став винятком і замок у Білому Камені, який було захоплено та зруйновано. Перший етап війни завершився підписанням Мирного договору під Бучачем у цьому ж 1672 році. Але коли польський Сейм відмовився його утвердити, війна спалахнула з новою силою.

У 1675 році потужне турецько-татарське військо під командуванням паші Ібрагіма Шишмана рушила на Львів. Цей похід був ще більш руйнівним, ніж похід 1672 року. Замок у Білому Камені, який опинився на шляху ворожого війська, був захоплений і зруйнований. Після цього замок, імовірно, до початку 1680-х років знаходився у руїнах.

Протягом 1681 – 1682 років Владислав Цішевський, який управляв маєтком Вишневецьких у Білому Камені, відновлює замок. Вартість робіт складала 30 тисяч злотих. У 1682 році містечку Білий Камінь надали Магдебурзьке право.

Занепад

У першій половині ХVIII століття місто разом з замком перейшло у власність роду Ржевуських, представники якого у той час володіли Олеським та Підгорецьким замками. Імовірно, вже в цей період замок у Білому Камені втрачає своє значення як оборонна споруда, а на перший план виходять його палацові функції. Можна припустити, що у зв’язку з цим, старі оборонні споруди замку були перебудовані, на місці бійниць з’явилися вікна. В цей же період могли поступово знищувати земляні укріплення замку – вирівнювати вали, засипати рови. Схожі процеси у той самий період відбувалися у декількох інших замків Ржевуських, які в ході перебудов втрачали частину своїх оборонних рис і перетворювалися у споруди, більше схожі на палаци, ніж на фортеці.

7 квітня 1764 року литовський князь Кароль Станіслав Радзивіл, у Підгорецькому замку одружвся на Кароліні Жевуській, після чого Білий Камінь перейшов у володіння Радзивілів.

БрамаУ 1779 – 1782 рока австрійськими військовими картографами була складена так звана “Карта Міга”, на якій, серед інших населених пунктів, була відображена і забудова Білого Каменю. Замок на карті схематично зображений у вигляді квадрату стін, які оточували внутрішній двір. Башти відзначені на південно-західному (західному) і південно-східному (південному) кутах укріплень замку. У примітках до карти відзначалося, що в місті є “кам’яна дворянська садиба чи замок, але легкий для захоплення”.

Наприкінці ХVIII – на початку XIX століття після смерті княгівни у 1787 році замок поступово занепадає. У 1814 році стіни і башти замку, а также дві замкові брами були все ще відносно цілими. Але були помітні і сліди занепаду – завалилися покрівлі, у приміщеннях прогнили підлоги, не вистачало віконних рам і дверей.

У 1840 році Білий Камінь переходить у власність львівського адвоката Юзефа Малиша. Він, за наказом австрійських властей, почав розбирати на будівельні матеріали споруди замку. Отриманий камінь йшов на спорудження садиби і господарських споруд, в першу чергу, на спорудження цукрового заводу, який пізніше перетворять у пивоварню.

РуїниУ 1848 році – частково розібраний замок пережив пожежу. В цьому ж році (невідомо, до пожежі чи після) Білий Камінь на своїй літографії зобразив Мацей Богуш Стечинський (1814 – 1890). На літографії добре видно, що в той період у замку ще були цілими як мінімум дві башти, південно-західна і південно-східна, вони були з’єднані між собою довгою стіною, в якій була влаштована брама. У південно-східній башті ще була цілою покрівля.

У 1870 році замок перейшов у власність Юзефа Шнайдера. Наприкінці ХІХ століття Білий Камінь занепадає, основна частина оборонних споруд замку і його внутрішніх споруд були розібрані.

На початку ХХ століття окремі ділянки замкових укріплень все ще можна було побачити. Мечислав Орлович у своєму путівнику по Галичині, який був виданий у 1919 році, пише, що від замку залишились тільки зовнішні оборонні стіни з південного і західного боку, восьмикутна кутова башта (південно-західна), брама (у південній стіні), ця брама була прикрашена коринфськими колонами, а також сліди земляних валів зовнішньої лінії замкових укріплень. Автор також відзначив, що з боку руїн відкривається гарний краєвид.

У роки радянської влади вціліла башта і ділянка стіни з воротами припинили своє існування. Руїни розібрали, а на місті розчищеного замчища було влаштовано футбольне поле.

У наші дні замчище не забудоване, воно є пустирем, який заріс травою. На поверхні ще можна побачити фундаменти окремих замкових споруд.