Трипільскі укріплення

Мальований трипільський глечик

Мальований трипільський глечик

Про трипільску культуру ми знаємо дуже мало, незважаючи на те, що розкопки цих поселень проводяться і регулярно проводилися.

Трипільські поселення рідко утворювалися самостійно. Це була землеробська культура, яка вимагала значних зусиль всього суспільства для налагодження своєї роботи.

У трипільців була вузька ремісницька спеціалізація – одні люди добували камінь, другі його обробляли, перетворюючи на знаряддя праці. Важливим ремеслом було керамічне виробництво.

Трипільскі укріплення

Реконструкція трипільського житла

Реконструкція трипільського житла

Керамічні вироби – дуже витончені, вони робилися з відмуленої глини, без сторонніх домішок, ця властивість відрізняла трипільску культуру від буго-дністровської культури (хоч кам’яні знаряддя були схожими). Крім того, кераміка була найрізноманітнішої форми, з орнаментом, фарби якого іноді чудово доходять до нашого часу.

Землеробством також займалися окремі люди, хоч, можливо, ремісники також у вільний час працювали на полі. Але ремісничі вироби були настільки складні і потрібні суспільству, що імовірно ремісники звільнялися від польових робіт. Очевидно, саме ремісники (особливо ті, що працювали з кам’яними знаряддями) були елітою трипільського суспільства.

Виходячи з організації суспільства, організовувалася система поселень. Якщо людей на місцевості було багато, вони споруджували центральне поселення, в якому працювали ремісники. Часто воно мало рукотворні укріплення, які підсилювалися природними укріпленнями. Далі були поселення гончарів, кар’єри для видобутку сировини, рибальські поселення. Ще далі були землероби та лісоруби, вони забезпечували центральне “місто” продуктами та дичиною.

Кераміка з розписом, трипілля

Кераміка з розписом, трипілля

Трипільці укріплювали свої поселення ровами, валами, селилися на місцевості, що мала укріплені рубежі. Також ставили будинки колом, з’єднуючи стіни стінами, що робило своєрідну фортецю. Рівень неолітичних штурмових загонів був такий, що такої стіни було достатньо, щоб поселення було неприступним для облоги. Рови трипільських поселень не видимі на місцевості – вони за багато тисяч років “заплили”, але їх добре видно на розрізі археологічних розкопок. Звичайно, не всі поселення були укріплені, однак трапляються справжні неолітичні фортеці, своєрідні трипільські замки.

Хоча у трипільців була слабкість – їхні хижі мали очеретяний дах, тому вони були дуже вразливими перед вогнем.

Іноді в спалених поселеннях знаходять наконечкини стріл, дротиків, які часто застрягають в стінах, що може говорити про бойові дії. Хоча очевидно, що тактики і стратегії в облогах і боях не було, все вирішувала груба фізична сила, яка підкріплювалася вмінням, відвагою та примітивною зброєю типу бойових молотів.