Гори

Карпати, Рахівський район

Карпати, Рахівський район

Вважається, що в Галичині є тільки Карпати. Однак є багато пагорбів, які цілком можна вважати горами – наприклад, Подільська височина з її частинами – Вороняки, Медобори, Товтри та інші.

Гори Карпати

Східні Бескиди

Східні Бескиди є частиною Бескидів, українська частина поділяється на Верхньодністровські Бескиди, Сколівські Бескиди, Високі Бескиди (інша назва Стрийсько-Сянська Верховина), Верховинський Вододільний хребет (інша назва – Східні Бещади). Гірський масив розміщується в Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях, довжиною 150 кілометрів і шириною 20-40 кілометрів. Висота гір біля 1000 метрів, найвища вершина – гора Пікуй (1408.30 м). У Східних Бескидах є водолікувальні курорти Трускавець та Східниця. Природоохоронні території – “Сколівські Бескиди”, Поляницький регіональний парк, Надсянський ландшафтний парк, ландшафтний заказник Бердо. Високогірне озеро – Мертве Озеро (Журавлине Озеро). Водоспад – Кам’янецький водоспад. Скелі – скельна фортеця, печерний комплекс Скелі Довбуша поблизу села Бубнище Болехівської міської ради Івано-Франківської області, Спаський Камінь (Чортів Камінь, Соколів Камінь) біля села Спас Старосамбірського району Львівської області, скельна фортеця Тустань поблизу села Урич Сколівського району Львівської області, скельно-печений комплекс поблизу села Розгірче Стрийського району Львівської області.

Полонинський хребет

Полонинський хребет ділиться долинами рік Уж, Латориця, Віча, Гребля на такі частини Полонина Руна (Полонина Рівна), Лаутанська Голиця, Полонина Боржавська (Боржава), Гостра гора, Полонина Червона. Гірський масив у межах Закарпатської області, простягається на 150 км між ріками Тересвою та Уж. Певажні висоти біля 1400 м, найвища гора Стій (1681 м). В Полонинському хребті започатковуються ріки Тур’я, Люта, Боржава, Мала Уголька, Велика Уголька та інші. Заповідні території – Ужанський національний природний парк, Національний природний парк “Синевир”, Угольсько-Широколужанський заповідний масив (частина Карпатського біосферного заповідника). Біля Гострої Гори розміщується Тур’є-Полянський зоологічний заповідник. В Угольсько-Широколужанському заповідному масиві розміщуються біля 30 печер, найвідоміші – Дружба (Романія), Молочний Камінь, Ведмеже Ікло, система печер Черлений Камінь, печера Гребінь, Печера прозорих стін, печери скелі Вів, печери скелі Чурь.

Вулканічний хребет

Вулканічний Хребет (інші назви Вигорлат-Гутинський хребет, Вигорлат-Гутинське вулканічне пасмо, Вулканічні Українські Карпати) ріки Уж, Латориця, Боржава і ріка ділять хребет на частини: масиви Вигорлат, Маковиця, Синяк, Великий Діл, Тупий, Гутинський. Довжина в межах України 125 кілометрів, ширина 10 – 20 кілометрів. Середня висота 900 метрів, максимальна – 1081 м (г.Бужора). Природоохоронні території – заказники державного значення Зачарована Долина та Чорна Гора. Високогірні озера – Ворочівське, Липовецьке, Синє.

Закарпатська низовина

Закарпатська Низовина (Притисянська низовина), частина Середньодунайської низовнини в Закарпатській області. Довжина 90 кілометрів, ширина 20 – 35 кілометрів, висота біля 100 метрів, тільки на Берегівському горбогір’ї є висоти біля 300 м. Виявлено багато мінеральних та термальних джерел, особливо в районі м.Берегово. Природоохоронні території – заказники Юліївська Гора, Чорна Гора, Великодобронський.

Горгани

Горгани. Зі сходу на захід Ґорґани поділяються на Крайові низькогірні, Зовнішні (Скибові) і Привододільні (Внутрішні) Ґорґани, а з півночі на південь вони складаються з трьох великих частин, відділених одна від іншої глибокими річковими долинами. Зокрема, Північні Ґорґани обмежені Мизункою та Лімницею і включають такі найвищі гори: Молода (1723 м), Ґрофа (1748 м), Попадя (1740 м); Центральні Ґорґани – найвища частина гірського масиву – обмежені Лімницею та Бистрицею Надвірнянською і розділені навпіл неглибокою долиною Бистриці Солотвинської, включають такі вершини: Ігровець (1804 м), Сивуля Велика (1836 м), Сивуля Мала (1818 м); Південні Ґорґани обмежуються долинами Бистриці Надвірнянської та Пруту, і включають гори: Братківська (1788 м), Чорна Клева (1719 м), Довбушанка (1754 м), Синяк (1665 м), Хом’як (1542 м). Для Ґорґан характерні круті схили й гострі гребені гір; на вершинах кам’яні осипища (місцева назва «ґо́рґани» (наголос на перший склад) або «ґрехоти»). Основні хребти розчленовані поперечними долинами річок Бистриці, Пруту і Тереблі. Природоохоронні території – Карпатський природний національний парк, Природний заповідник “Горгани”, Ландшафтний заказник “Грофа”. Високогірні озера – Синевир, Озірце (Дике Озеро), Росохан.

Свидовець

Свидовець (Свидівець) – гірський хребет у Закарпатській облаті між ріками Тересвою та Чорною Тисою. Заповідні територі Свидівецький заповідний масив, Апшинецький заказник. Високогірні озера – Апшинець, Ворожеська, Герашаська (Догяска), Драгобратське. Водоспади – Драгобратський, Труфанець. Гірськолижний курорт – Драгобрат. Скеля – Скеля Близниці.

Чорногора

Чорногора простягається на 40 кілометрів між ріками Чорна Тиса та Чорний Черемош. Найвищі вершини – Говерла (2061 м), Менчул (1998 м), Гутин-Томнатик (2016 м), Піп Іван Чорногірський (2022 м), Петрос (2020 м). Водоспад – Прутський, на витоці ріки Прут біля г.Говерла. Високогірні озера – Несамовите, Бребенескул, Брецкул, Верхнє, Марічейка, Нижнє. Природоохоронні території – Чорногірський заповідний масив, який входить до Карпатського біосферного заповідника, Карпатський національний природний парк. Скеля – Вухатий камінь біля гори Смотрич.

Мармароси

Мармароський масив (Мармароські гори, Мармароси) розміщується в Івано-Франківській та Закарпатській області, поділяється на Рахівські гори (Гуцульські Альпи) та Чивчини. Вершини на кордоні України та Румунії – Піп Іван Мармароський (1936 м), Неніска Мала (1820 м), Стіг (1653 м), Чивчин (1769 м), Лостун (1654 м), Палениця (1750 м), Гнатася (1769 м). Заповідні території – Мармароський заповідний масив (частина Карпатського біосферного заповідника). Печера – Штольня Довгоруня у Рахівських горах, частково природнього походження, частково ходи вирубані людьми.

Гриняви

Гринявські гори (Гриняви, Гринявський хребет) – гірський масив на півдні Івано-Франківської області між Чорним та Білим Черемошем, складається з хребтів Кринта-Скупова, Пнів’є, Озирнинський та Ватонарка, гори висотою зазвичай 1400 – 1500 м. Найбільший хребет Гринявських гір – Пнів’є довжиною 33 км, найвища вершина Пнів’є і Гриняв в цілому – гора Погребина (1605,3 м). На хребті Пнев’є розташовані найвищі вершини Гринявських гір: Масний Присліп (1581 м), Баба Людова (1590 м), Тарниця (1553,2 м), Гаїччина (1572 м), Пневі (1586 м), Гостів (1582 м).

Покутсько-Буковинські Карпати

Покутсько-Буковинські Карпати розміщуються у межах Івано-Франківської та Чернівецької областей. Простягаються від ріки Лючка до кордону з Румунією на 75 км, ширина біля 30 км. Ріки Пістинька, Рибниця, Черемош, Серет та їх притоки ділять масив на хребти – Ребровач-Діл, Карматура, Кам’янистий, Брусний, Сокільський, Шурдин, Баньків, Томнатик, Чимирна. Найвищі вершини – гори Ротило (1483 м), Хорде (1478 м), Біла Кобила (1476 м), Грегіт (1472 м), Лисина Космацька (1465 м), Габорянська (1444 м), Версалем (1406,7 м), Лунгуль (1377 м), Ліснів (1257 м). Природоохоронні території – Національний природний парк «Гуцульщина» і Вижницький національний природний парк, а також Лунківський заказник. Водоспади: Сикавка, Сріблясті. Скелі: на хребті Сокільському, Протяті Камені, Писаний Камінь, Кам’яна Багачка. Перевали: Німчич (586 м), Буковецький (810 м),Шурдин (1173 м), Мочерка (970 м), Чимирнар (1000 м), Садеу (1077 м). Високогірне озеро – Лебедин. Скелі – Кам’яна Багачка біля села Усть-Путили Чернівецької області, Писаний Камінь поблизу Буковецького перевалу у Верховинському районі Івано-Франківської області, Протяті Камені біля Перевалу Німчич на межі Путильського та Вижницького районів Чернівецької області, Сокільська скеля (Тюдівська скеля) між селами Тюдів та Великий Рожин в Косівському районі Івано-Франківської області.

Яловичорські гори

Яловичорські гори (Гори Яловичори) – гірський масив у південній частині Путильського району Чернівецької області. Довжина масиву 30 км, розміщується між ріками Білий Черемош, Перкалаб, Сучавою та Путилою. Найвищий хребет – Яровиця, до масиву також відносять хребет Чорний Діл. Хребти Яровиця, Путилли, Максимець, Випчини, Лосова, Томнатикул, Чорний Діл) простягаються здебільшого з північного заходу на південний схід і розчленовані річками: Сарата, Яловичора, Лопушна та їхніми притоками. Найвищі вершини – гори Яровиця (1586,9 м), Томнатик (1565,3 м), Максимець (1345 м), Лосова (1428,2 м). Природоохоронні території – Черемоський національний природний парк, Молочнобратський карстовий масив, заказник Чорний Діл, заказник Боргиня. Високогірне озеро – Гірське Око. Перевали: Джогіль, Семенчук.

Подільська височина

Розточчя

Розточчя. Заповідник Розточчя. Найвища вершина у заповіднику Розточчя – Гострий Горб, 395 метрів.

Гологори

Гологори. Неподалік села Червоне в урочищі «Лиса гора» на площі 80 га. збереглась ділянка цілини зі степовою рослинністю (горицвіт, сон-трава, дика рожа). Комплексна пам’ятка природи «Гора Вапнярка» (біля сіл Митулин та Новосілки). Заповідне урочище «Ліс під Трудовачем». Вершини – Замчисько (452 м), Нахорди (401 м), Вапнярка (460 м), Лиса Гора (412 м).

Вороняки

Вороняки. Пам’ятки природи джерело-початок Західного Бугу (село Верхобуж) Італійський парк (село Підгірці) гори Жулицька, Сторожиха, Висока (село Жуличі) Вершини Гуке (437 м) Городисько (377 м) Свята Гора (388 м) Біла Гора (372 м) Влоска Гора (386 м) Біла (383 м).

Опілля

Опілля. Опільське горбогірне плато розташоване в західній частині області. Типовою рисою рельєфу цього регіону є різкі коливання висот на всіх межиріччях. В регіоні знаходиться ціла низка привабливих геологічних пам’яток природи, серед яких: карстові лійки на околиці с.Гутисько, Коржовське відслонення середнього девону, Курянський вапняковий останець, останець – “Чортів камінь”. Частиною Опільського горбогірного плато є Бережанське горбогір’я, в межах якого літо прохолодніше, а зима дещо тепліша, ніж у Тернопільському та сусідніх районах. Через високу залісненість території і наявність букових та дубових лісів у районі Бережанського горбогір’я збереглась велика кількість цікавих ботанічних об’єктів: дуб Б. Хмельницького віком понад 500 років, Мужилівська 140-річна діброва. Пам’ятки природи Скелі у селах Стільсько, Дуброва, Ілів. Голицький заказник (село Гутисько). Раївський ландшафтний парк (село Рай). Вершини Іванова (352 м) Кобилиця (400 м) Висока (400 м) Бенівка (368 м) Довга (405 м) Чорна (402 м) Висока Гора (415 м) Лисоня (399 м)

Кременецькі гори

Кременецькі гори. Багата на історичні пам’ятки і територія “Кременецьких гір”. На вершині гори Бона знаходяться руїни однойменної давньої фортеці, закладеної ще в ХІІІ ст., а на горі Божа є цінне лікувальне джерело, яке має ще й вагоме культове значення. Національний природний парк «Кременецькі гори». Вершини Дівочі скелі (375 м) Замкова Гора Уніас Лиса (400 м) Маслятин (398 м) Кам’яна (393 м) Замок (357 м) Святої Трійці (263 м) Шейка (333 м)

Медобори

Медобори. Природний заповідник “Медобори”. Крайній Камінь (431), Зембова, Сабариха, Скала (417), Гостра Могила (398), Вікно, Богит (417). Найвища вершина — гора Нижній Камінь (Крайній Камінь) (431 метр).

Подільські Товтри

Кам'янець, Товтри

Кам’янець, Товтри

Подільські товтри. Національний природний парк “Подільські товтри”.

Мурафські товтри

Мурафські Товтри простягаються більше ніж на 140 км від верхів’я р. Рів через басейн Мурафи до гирла Кам’янки (басейн Дністра), у Вінницькій області. Пересічна ширина 8-16 км, абсолютна висота до 340 м. Виражені окремими горбами, що підносяться над навколишньою місцевістю на 20-25 м, у долинах річок Мурафи, Мурашки – “стінки” 60-70 м заввишки.

Хотинська височина

Хотинська височина. Хотинська фортеця. Гора Берда 515 метрів.

Волинська височина

Волинська височина. В межах України Волинська височина лежить у межах Волинської, Рівненської і Львівської областей. Простягається від річки Західний Буг до річки Корчик майже на 200 км при ширині біля 50 км. Середня висота Волинської височини біля 250 м, найбільша — 361 м (Повчанська височина). Річками Буг, Стир, Горинь та їхніми притоками Волинська височина ділиться на Сокальське пасмо, Надбузьку височину, Горохівську височину, Повчанську височину, Рівненське плато, Гощанське плато, Мізоцький кряж.

Придніпровська височина

Придніпровська височина займає межиріччя Дніпра й Південного Бугу, у межах Житомирської, Київської, Вінницької, Черкаської, Кіровоградської й Дніпропетровської областей. Середня висота – 240 м у північно-західній частині й 180 м на сході й південно-сході. Найбільша висота – 323 м (на північно-заході).