Археологія та стародавня історія Канівського району

На трахтемирівському скіфському городищі

На трахтемирівському скіфському городищі

В Канівському районі Черкаської області городища є в Каневі та селах Бачичі, Беркозівка, Бобриця, Бучак, Григорівка, Грищинці, Зарубинці, Ковалі, Кононча, Курилівка, Ліплява, Межиріч, Монастирок, Пекарі, Пилява, Полствин, Синявка, Степанці, Таганча, Трахтемирів, Хмільна, Черниші.

Село Бабичі

На південній околиці Бабичів, недалеко від гирла Росави, що впадає в Рось біля сусіднього села Мижирічів – Бабичанське городище, або Курган, як його називають місцеві жителі. Городище розташоване на дуже крутому горбі, з усіх боків оточеному глибокими ярами. Площа городища майже правильної овальної форми, розміром 76 на 55 метрів – орієнтована з північного сходу на південний захід. Краї його стесані й круто спадають на 4 – 5 метрів до тераси, шириною в 5 – 6 метрів, такі ескарпи охоплюють все городище. По зовнішньому краю тераси видно сліди валу. В’їзд на городище добре помітний з північно-західного боку; дорога йде по схилу горба до тераси, що оточує городище. Площа пам’ятки вкрита лісом і чагарником.

Поселення ранньозалізного віку (скіфський час), зарубинецької культури та V – VII століть (пеньківська культура) – в 100 – 150 метра на південний захід від городища в селі Бабичах, на першій підвищеній надзаплаві правого берега ріки Росави, зайнятої присадибними ділянками, на площі 200 на 50 метрів (за іншими даними – 500 на 100 метрів).

На підвищенні першої надзаплави правого берега ріки, в північно-західній частині села, на площі 1000 на 100 метрів – поселення ранньозалізного віку.

Село Беркозівка

Беркозівка городище

Городище у Беркозівці

На березі ріки Росави – кругле городище в 180 метрів периметром.

В Беркозівці є друге городище.

Село Бобриця

Поселення біля Бобриці

Карта поселень біля Бобриці

В південній частині села, в місці впадіння ріки Бобриці в Дніпро, в урочищі Хутір – поселення трипільської культури та ХVII – ХVIII століть. Займає схил берега Дніпра на схід та північний схід від Пристані. Тераса висотою 2 – 6 метрів розмивається Дніпром, розміри 200 на 150 метрів. Східна частина руйнується водосховищем, зайнята городами та садибами села.

На північно-західному краю села, на лівому березі ріки Бобриця, за 2,8 кілометрів на північний захід від Дніпра (біля мосту в гирлі ріки Бобриці) – поселення раннього залізного віку, займає схил плато, обмежене з півдня грунтовою дорогою на село Трощин, із заходу – гирлом мошкового яру, розмір 150 на 100 метрів.

В південній частині села, на терасі правого берега ріки Бобриці на висоті десять метрів. На південь від поселення знаходиться шлях Бучак – Канів, на сході – міст через ріку Бобрицю та пристань (до пристані триста метрів). Площа пам’ятки 100 на 50 метрів, вона зайнята садибами й городами села.

Бобриця, стародавнє поселення

Бобриця, стародавнє поселення

Городище чорноліської культури та давньоруського часу (із шарами доби бронзи) – в південній частині Бобриці, на мису корінного берега Дніпра на висоті десять метрів. Через затоку, в двохсот метрах на північний схід відкраю мису розташована пристань. З півночі мис обмежений гирлом ріки Бобринці, а з південного заходу – глибокою балкою. З напільного, північно-західного боку, мис відокремлений від плато двома балками, вздовж яких зараз проходить сільська вулиця. Розміри мису – 350 (вздовж Дніпра) на 130 метрів. Його площа повністю зайнята садибами та городами села. Прибережна частина мису постійно руйнується. Паралельно Дніпру тягнеться валоподібний насип, походження якого не з’ясовано. Враховуючи мисоподібну топографію, не виключено, що тут знаходилося городище.

Поселення доби бронзи, чорноліської культури та скіфського часу знаходиться безпосередньо за південним краєм села вздовж краю тераси корінного берега Дніпра, на висоті десяти метрів на полі. З півночі воно обмежене глибокою балкою, за якою знаходиться описана вище пам’ятка, розмір – 200 на 100 метрів.

Черняхівське поселення – в урочищі Лізки між селами Бобриця та Тростянець. Відстань до пристані села Бобриця – 2,1 кілометр на північний схід. До мосту через річку, по якому з шляху Грищинці – Канів відходить дорога на село Тростянець – 800 метрів на північний захід. Відстань до Дніпра – півтори кілометри. Поселення тягнеться вздовж балки і займає обидва береги. На правому березі розміри – 300 на 100 метрів, на лівому – 300 на 50 метрів. Лівобережна частина між балкою та дорогою Грищинці – Канів зайнята городами мешканців Канева.

В урочищі Тошків Яр – на північний захід від села на правій (західній) стороні яру в його середній частині, за словами місцевих жителів, знаходять велику кількість черепків.

Село Бучак

Озеро Бучак

Озеро Бучак

Поселення ранньозалізного віку, зарубинецької культури, Київської Русі, ХІV – ХV століть в урочищі Під Понятовським, знаходиться на березі Дніпра 2,7 кілометрів на північний захід від пристані села Бучак, займає першу терасу берега висотою 3 – 4 метри, що невеличким мисом вдається у водосховище, вона вкрита молодим лісом. Розмір поселення – 350 на 50 метрів. Матеріали давньоруського часу у північній частині.

Поселення біля села Бучак

Поселення біля села Бучак

На північ від Рожаної Криниці – поселення ранньозалізного віку, зарубинецької культури, давньоруської культури, також тут є могильник. На береговій терасі за 2,3 кілометри на північний захід від пристані села Бучак. Тераса підіймається над водою на 3 – 4 метри, з півночівона обмежена широкою балкою, що раніше спускалася в заплаву. За дорогою здіймаються стрімкі схили високого пагорбу. З півдня тераса обмежується схилами гори Туз, що виходять до Дніпра. Довжина тераси – 200 метрів, ширина – 50 метрів, тут росте молодий ліс. Берег весь час руйнується.

Давньоруське городище на горі Туз. Гора Туз знаходиться на березі Дніпра за два кілометри на північний захід від пристані села бучак. З півдня та південного заходу проходить досить глибока балка-яр, в гирлі якої утворилося болото. З північного сходу розташована більш низька тераса плато у вигляді амфітеатру, з півночі схил гори пристає до тераси з могильником. Висота гори над Дніпром становить понад сорок метрів, її вершина вузька – 40 на 100 метрів, орієнтована по лінії південний схід – північний захід. З напільного боку добре зберігся потужний рів глибиною до 2,5 метрів та шириною до 12 метрів. За ним вгадується вал, незначні залишки якого видно в північній частині, він практично повністю знищений траншеями війни. Значні пошкодження поверхні городища воєнного часу видно й на інших ділянках гори. Приблизно на рівні дна рову проходить круговий ескарп, його ширина до 1,5 метрів. Зараз вся гора вкрита густим чагарником та деревами.

Археологія села Бучак

Археологія села Бучак

Поселення ранньозалізного віку та V – Х століть в урочищі Рожана Криниця, знаходиться за 1,65 кілометрів на північний захід від пристані села Бучак на береговій терасі.

Поселення давньоруського часу та ХІV – ХV століть на терасі, яка є нижньою частиною схилу берега, з півночі вона обмежена яром-балкою, за яким знаходиться гора Туз. З півдня проходить яз з струмков, вода тече з декількох джерел, над одним з яких збудована криниця, яка відома  в цій місцевості своїми лікувальними властивостями і глибоко шанується місцевими мешканцями. На заході схил виходить на досить рівну ділянку, за якою починаються схили пагорбу. Довжина тераси вздовж берега – біля 300 метрів. Зараз схил ескарпований, подекуди зайнятий фруктовими деревами. Центральна частина нижньої ділянки схилу пошкоджена великим зсувом.

Городище біля села Бучак

Городище біля села Бучак

Поселення зарубинецької культури та давньоруського часу в урочищі Козацький Шпиль. Розташоване на березі Дніпра за 1,3 кілометри на північний захід від пристані села Бучак. Козацький Шпиль – це пагорб, видовженим вздовж Дніпра, його схил у напрямку річки утворює плоску терасу, розташовану на висоті 15 метрів над рівнем води. З півночі проходить яр зі струмком, за яким знаходиться урочище Рожана Криниця. З півдня тераса закінчується глибокою западиною на схилі Козацького Шпилю. Зі сходу на березі навпроти тераси розпочинається насип дамби, що тягнеться вздовж берега до пристані села Бучак, довжина тераси біля 150, ширина – 50 метрів, ця ділянка берега заліснена.

В урочищі Городок – давньоруське городище, яке знаходиться в глибині берега 850 метрів від Дніпра та в 1,7 кілометрів на північний захід від пристані села Бучак. Займає мис гори на північний захід від її найвищої точки. Мис орієнтовано по осі північний захід – південний схід. Він з трьох боків має стрімкі схили, що спускаються в долину, яка огинає мис, висота мису над долиною становить біля 55 метрів. Городище має кілька ліній укріплень – дві лінії валів і ровів та ескарпи, площа 130 на 30 метрів.

Поселення ранньозалізного віку та давньоруського часу на горі Гребінець. Займає підвищення в глибині плато і віддалене на 350 метрів від Дніпра та 175 метрів на північний захід від пристані села Бучак. Підвищення має вигляд досить рівного майданчика з деяким нахилом у бік Дніпра (на схід). Зі сходу під ним проходить грунтова дорога, за якою далі починається схил до Дніпра. З півдня під схилом підвищення також проходить дорога, а за нею – яр, на південний схід від гори Гребінець знаходиться джерело Рожана Криниця. З заходу та півночі від схилів великої гори підвищення відокремлене ярами. Пам’ятка знаходиться в лісі, її розміри 100 на 50 метрів.

Поселення пеньківської культури V – VII століть на схід від Рожаної Криниці. Знаходиться на березі Дніпра за півтори кіометри на північний захід від пристані села Бучак. Займає південно-східну ділянку берегової тераси. З півдня знаходиться гирло яру з невеличким озерцем, утвореним джерельною водою струмка. З заходу лежать дві котловини з джерелами, в одній з яких (дальній) знаходиться Рожана Криниця. З півночі проходить південна межа величезного зсуву берегового схилу. Висота тераси – від трьох до чотирьох метрів над рівнем Дніпра, вона густо поросла молодим лісом. Довжина поселення 200 метрів, значна частина зруйнована зсувами берега.

Поблизу пристані – поселення зарубинецької кульутри, знаходилося на березі Дніпра за 750 метрів на південний схід від пристані села Бучак, на північ від гори Лисуха. Зарах фактично повністю зруйноване будівництвом ГАЕС. Розташовувалося на невеликому майданчику надзаплавної тераси за 200 метрів на південь від пристані (в той час пристань знаходилася південніше від пристані (в той час пристань знаходилася південніше від сучасної, в районі впадіння Бучацького струмка в Дніпро).

Городище на горі Лисуха

Городище на горі Лисуха

Городище ранньозалізного віку, зарубинецької культури, VIII – IХ століть знаходиться на горі Лисуха, на березі Дніпра за 1,2 кілометри на південний схід від пристані села Бучак та 1,3 кілометри на північний схід від тригонометричного знаку 244,3 метри, на південно-східному краю села Бучак. Гора стоїть на березі водосховища у південно-східній частині села, вона витягнута вздовж ріки. Північну половину гори було повністю зрито у 80-х роках н апочатку будівництва ГАЕС, на деяких ділянках здійснено часткове терасування і перепланування. Частково збереглися оборонні споруди – вали з дерев’яними конструкціями і рів. На південь від гори розташовувалася велика й рівна долина з ярками, якою протікав струмок. По краю гори Лисуха частково збереглися давні укріплення. Вони складаються з невеликого (заввишки 30 – 50 сантиметрів) валу завширшки 3 – 4 метри. Під ними схил гори був штучно підрізаний, а на 7 – 10 метрів нижче по схилу проходить ескарп завширшки 3 – 5 метрів з ровом, який повністю заплив. Його глибина сягає до півтори метри. Лінія укріплень пам’ятки збереглася на західному і частково південному схилах гори. Їх загальна довжина близько 200 метрів. Залишки пам’ятки займають площу біля трьох гектарів. Більша частина вкрита лісом.

Поселення ранньозалізного віку – в урочищі Борисівщина, за 2,8 кілометра на південний схід від пристані села Бучак та 1,4 кілометри на схід (з незначним відхиленням на південь) від тригонометричного знаку 244 метри. Займало ділянку першої надзаплавної тераси берега Дніпра. З півдня урочище відокремлюється яром від гори Дідів Шпиль, з заходу йдуть схили корінного берега. Ширина тераси вздовж яра становила 200 метрів, нині практично вся тераса перепланована. Можливо, залишки поселення збереглися під самими схилами плато.

Городище зарубинецької культури в урочищі Бабина Гора. Знаходиться в 3,4 кілометрах на південний схід від пристані села Бучак та 1,8 кілометра на південний схід від тригонометричного знаку 244,3 метри на високому стрімкому пагорбі схилу. Гора здіймається над Дніпром на 35 метрів, вона має досить стрімкі схили, які були ескарповані у 70-х роках. У плані гора має форму підкови, кінці якої виходять до Дніпра. Вершина гори дуже вузька (всього кілька метрів), її довжина не перевищує сто метрів. З півночі та північного заходу оточує яр-балка, з півдня проходить ще один яр. Укріплене подвійною лінією валів і ровів.

На горі Віха – трипільське поселення та городище ранньозалізного віку. Це велике скіфське городище розмістилося на пагорбах плато 2,3 кілометра на південь (з незначними відхиленнями на захід) від пристані села Бучак в районі тригонометричного знаку 244,3 метра, за один кілометр на південь від колишнього села Бучак, за 1,3 кілометри від берега Дніпра. Через городище проходить бетонна дорога Бучак – Бобриця. В плані має неправильну чотирикутну форму, розміром 24,8 гектари (800 на 300 метрів). По периметру місцями добре зберігся вал висотою до трьох метрів і рів шириною до п’яти метрів. В середині городище поділене внутрішнім валом на дві частини. Зараз городище повністю поросло лісом, сучасна денна поверхня вкрита шаром падолисту, гіллям і чагарником.

В урочищі Медовуха на північ від села Бучас біля висоти 193,8 метрів – стародавнє поселення, культурна приналежність і час існування якого не визначені.

Скіфські поселення біля села Бучак

Скіфські поселення біля села Бучак

Поселення ранньозалізного віку № 1 – в 2,75 кілометрах на південний захід від бетонної дороги Бобриця – Бучак та в 2,7 кілометрах від узбережжя Канівського водосховища. Займає стрілку мису (висота – 195,2 метри), обмежену з півночі, заходу і півдня ярами (на північ – урочище Якубин Яр), розмір – 100 на 50 метрів. На вершині мису стоять дві бетонні опори ЛЕП. Схили мису засаджені соснами.

Стародавнє поселення № 2– в трьох кілометрах на південний захід від водонапірної башти села Бучак та 1,7 кілометрах на південний схід від садиб села Іваньків. Займає південно-східну частину пагорба висотою 200,3 метра, з північного заходу, сходу та півдня обмежено ярами, розмір – 100 на 40 метрів. Більша частина – під задернованим полем. Уламки ліпної кераміки.

Бучак, скіфські поселення

Бучак, скіфські поселення

Поселення ранньозалізного віку №3 – у верхів’ях яру на правому (південному боці), за 500 метрів на схід від бетонної дороги та 1,5 кіломера від берега водосховища. Відстань до тригонометричного знаку 244,3 метра на горі Віха, на південний схід – 1,1 кілометр. З заходу, півночі і сходу обмежене ярами, розмір 100 на 50 метрів.

Трипільське поселення № 4 в 500 метрах на південь від попереднього, за 400 метрів на схід від бетонної дороги, на південь від тригонометричного знаку 244,3 – 1,5 кілометра, 1,6 кілометрів до берега водосховища. Займає край плато висотою 211,4 метрів. Обмежене з заходу верхів’ями яру, а з півночі – схилами. На грунтовій дорозі та зораному полі, розмір – 80 на 80 метрів.

Стародавнє поселення № 5 за 400 метрів на схід від поселення №3 з правого боку яру, 900 метрів на схід від бетонної дороги, від гори Віхи – 1,3 кілометра на південний схід, 1,1 кілометрів до берега водосховища. Займає частину мисоподібного виступу, з півдня і сходу обмежене відрогом яру. Частина зайнята лісом, частина задернована і заростає молодим лісом, уламки печини (твердої глини, очевидно обмазка стін та печей).

Трипільське поселення № 6 за 1,3 кілометра на схід від бетонної дороги, 1,8 кілометрів на схід від гори Віхи, 600 метрві на захід від берега водосховища. Займає частину плато, яка з північного заходу обмежене верхів’ями відрогів яру, а зі сходу – схилом в бік Дніпра, розміри 400 на 200 метрів (матеріали трипілля 250 на 100 метрів в центральній частині вздовж грунтової дороги, також – ліпна кераміка).

Трипільське поселення № 7 – 150 метрів на схді від бетонної дороги, в 850 метрах на південь від гори Віха, 1,7 кілометрів від берега водосховища. Обмежене з півдня, півночі і сходу відрогами яру, розмір 100 на 100 метрів, задерноване і частково поросло кущами.

Село Гамарня

На західній околиці Гамарні, в урочищі Селюкове – велике черняхівське поселення, воно займає підвищення першої лівобережної тераси, яка прилягає до заплави лівого берега ріки Росави.

На захід від села – поселення пеньківської культури V – VII століть, впритул до попереднього пункту, на підвищені першої тераси лівого берега Росави, зайнятої колгоспними полями, на площі 300 на 50 метрів.

Поселення ранньозалізного віку та черняхівської культури – вверх по течії від попереднього поселення на крутому обриві висотою до 15 метрів на захід від моста на площі 300 на 200 метрів.

Поселення ранньозалізного віку та черняхівської культури – в одному кілометрі від села, на правій надзаплавній терасі. Знахідки трапляються вздовж берега, на площі 300 на 70 метрів.

Село Григорівка

Поселення біля села Григорівка

Поселення біля села Григорівка

В урочищі Попове та Дякове поле – поселення зарубинецької культури та VIII – Х століть, а також часів Київської Русі, розміщується на березі Дніпра за 1,6 кілометра на північний захід від пристані села Григорівка та 1,3 кілометри на північний схід від тригонометричного знаку 242,8 метрів. Займає першу надзаплавну терасу берега Дніпра, яка в цьому місці складається з двох ділянок. Перша з них має вигляд дового острова, оточеного з усіх боків ярами і відома під назвою Дякове поле. Сучасні розміри цієї частини тераси складають близько 50 метрів уздовж берегової лінії і 800 метрів вглиб плато. Культурний шар поширюється на 100 метрів від зрізу берега в напільний бік. Друга ділянка відома під назвою Попове поле. Слід зауважити, що у давнину обидві частини складали одну суцільну терасу. Попове поле зараз має довжину 75 метрів, культурний шар в бік плато фіксується на 56 метрів. Отже, сучасні розміри поселення складають біля одного гектара. Проти близько половини його знаходиться під водою. Перед підйомом за межами Попового поля розміщувалися укріплення городища. На підйомі плато також фіксується культурний шар ХІІ – ХІІІ століть, сліди поселення відмічені ще протягом 300 метрів уздовж берега. З півдня воно обмежується високим пагорбом (городище-сховище, на карті № 104), біля підніжжя якого також розкопані слов’янські та давньоруські об’єкти (№102 на карті).

Археологія села Григорівка

Археологія села Григорівка

Трипільське поселення – в урочищі Дякове Поле, також тут є давньоруський могильник, в 1700 метрах на північний захід від пристані села Григорівка та 1,2 кілометра від тригонометричного знаку 242,8 метрів, в 200 метрах вглиб плато від давньоруського поселення, територія задернована (№103 на карті).

Давньоруське городище-сховище в урочищі Тополева Гора (урочище Свізурі, Кички). Займає пагорб корінного берега Дніпра в 1,5 кілометрах на північний захід від пристані в селі Григорівка та в 1,25 кілометрах на схід (з незначним відхиленням на північ) від тригонометричного знаку 242,8 метрів. Вершина гори має вигляд неправильного п’ятикутника. Довжина з півночі на південь 186 метрів, найбільша ширина із заходу на схід – 80 метрів, висота від підніжжя до вершини – 23 метри.

Григорівка - поселення та городище

Григорівка – поселення та городище

Трипільське поселення – в урочищі Хатище, в 1,5 кілометрах на північ від села Григорівка, на плато вглиб від берега в 2,7 кілометрах на північний захід від пристані в селі Григорівка та в 850 метрах на північ від тригонометричного знаку 242,8 метра. Поселення займає ділянку плао висотою 220 метрів над рівнем ріки у 1,3 кілометрах від берега Дніпра. З півдня та сходу проходять два відроги верхів’я Чернечого яру, з півночі та заходу біля поселення проходить грунтова дорога Григорівка – Луковиця, розмір поселення 250 на 160 метрів.

Трипільське поселення Ігнатенкова гора

Трипільське поселення Ігнатенкова гора

Трипільське поселення в урочищі Ігнатенкова Гора, на береговому пагорбі в 0,65 кілометрах на північний захід від пристані в селі Григорівка та в 1,55 кілометрах на південний схід від тригонометричного знаку 242,8 метрів. Поселення займає південно-східний схил пагорбу (висота біля тридцяти метрів над рівнем Дніпра). З півдня проходить глибокий яр, в гирлі якого знаходиться озерце, зі сходу круто обривається до Дніпра, з півночі має більш похилі схили, перерізані яром. На північний захід від поселення (сто метрів) знаходиться занедбана будівля ферми. Поверня пам’ятки задернована, її розміри – 300 на 150 метрів (№ 106 на карті).

Давньоруське поселення – в районі пристані за 1,95 кілометрів на південний схід від тригонометричного знаку 242 метри. Цю пам’ятку взято умовно, на півдставі знахідок окремих речей давньоруського часу у змиві на північний схід від пристані.

Поселення 15 – 16 століть на території колишнього цегляного заводу. Розташоване на береговій терасі Дніпра за один кілометр на південний захід від пристані села Григорівка та за 400 метрів на схід (з незначним відхиленням на південь) від вітряка, що стоїть над фермою. Займає терасу берега, із заходу на пагорбі розміщується територія радгоспних ферм. Розмір поселення – 100 на 50 метрів, воно часково зайняте городами, решта поросла чагарником.

Давньоруське городище та поселення – в урочищі Городок в 1,9 кілометрах на південний захід від пристані села Григорівка та за 700 метрів на південний схід від ферм, на території яблуневого саду. Поселення займає вузьки (100 – 150 метрів) довгий схил берега, що спускається з північного заходу на південний схід, тераса обмежена ярами (з півночі – струмком). Культурний шар починається з заплави і продовжується схилом впродовж 600 метрів, площа поселення до 9 гектарів. Городище розташоване в південно-східній частині  поселення за 200 метрві на захід від берега Канівського водосховища. Городище напівкруглої форми діаметром близько 50 метрів разом з укріпленнями. Вал та рів сильно заплили під час оранки ще до висадки саду, вони найкраще збереглися в місці виходу до яру, тут глибина сягає двох метрів, ширина – п’ять метрів. В інших місцях рів ледь помітний, а вал має висоту 0,5 – 1 метр при ширині 4 метри (№110 – 111 на карті).

Поселення ранньозалізного віку та давноруської кульутри – в урочищі Кут, за 2,1 кілометр на південний захід від пристані села Григорівка, за яром на південний захід від поселення і городища в урочищі Городок. Поселення займає схил корінного берега Дніпра, обмежений з півночі та півдня двома ярами, які з’єднуються в один на схід від пам’ятки, в 400 метра на захід від Канівського водосховища. За північним яром розташоване урочище Городок, за південним – урочище Підтополеве. Яри утворюють трикутник, площа розповсюдження культурного шару – 400 на 350 метрів, загальна площа поселення близько 8 гектарів. Тут розміщується яблуневий сад та ростуть горіхові дерева. Кераміка ранньозалізного віку в південно-західній частині поселення (№ 112 на карті).

Поселення ранньозалізного віку та часів Київської Русі – в урочищі Підтополеве, розташоване на береговому підвищенні за 2,4 кілометра на південний захід від пристані в селі Григорівка та 1,5 кілометрів на південь (з незначним відхиленням на схід) від вітряка, 400 метрів на північ від поселення в урочищі Ревутово. Урочище Підтополеве має форму трапеції та складається з декількох частин. Його північний кут упирається в піщану гору – Тополів Горб (висота 126,2 метри). Тут проходить яр, за яким знаходяться урочища Кут та Городок. Із заходу займає високе плато, зайняте садом (біля 60 метрів над рівнем Дніпра), яке обмежується глибоким яром-балкою, з півдня проходить ще одна балка (урочище Кринички). Південний кут урочища Підтополеве – у вигляді опуклого берегового півдвищення, яке в давнину, ймовірно, було мисом, який зараз повністю зрізаний морем (водосховищем), його висота – 6 – 8 метрів над водою. Значна частина підвищення вкрита кущами шипшини. Площа розповсюдження культурного шару на береговому підвищенні 70 на 50 метрів (№ 113 на карті).

Поселення давньоруської культури – в урочищі Ревутово, на березі Дніпра, за 2,8 кілометрів на південний захід від пристані в селі Григорівка та в 1,95 кілометрах від вітряка на південь з незначними відхиленнями на схід. Урочище займає нижні тераси берегового схилу, який уступами спускається від верхнього плато до берега. З півночі Ревугово обмежене глибокою балкою (урочище Кринички), з півдня виходить на берегове підвищення, за 250 метрів від якого витікає струмок. Висота тераси – 4 – 5 метрів над рівнем ріки, вона майже плоска, з незначним нахилом до Дніпра, довжиною вздовж Дніпра біля 250 метрів, вглиб плато – 70 метрів. Верхня тераса в північно-західній частині урочища півколом виступає над гирлом балки. Верхня тераса також має два рівні, які плавно з’єднуються між собою (висота тераси – 20 – 30 метрів над річкою). Нижня тераса задернована (тут колись був сад), на верхній ростуть фруктові дерева (№ 114 на карті).

Скіфське городище – на схилі плато за 3,5 кілометрів на південний захід від пристані від села Григорівка, 2,5 кілометрів на південь від вітряка та 0,6 кілометрів вглиб плато. Городище займає сихл плато, воно має трикутну форму. З півночі та півдня обмежене двома великими ярами, якими течуть струмки. Яри з’єднуються на схід від майданчика городища. З боку поля проходить потужний, розімкнутий посередині, вали висотою близько 4 – 5 метрів, перед валом ледь помітні залишки рову. Вал збудовано з врахування рельєфу місцевості, тому з внутрішнього боку він вищий, ніж із зовнішнього. На захід від городища розташувався шовковичний сад. Майданчик городища (500 на 300 метрів) роз’єднаний на дві частини яром, який орієнтований на захід – північний схід (№ 155 на карті).

Трипільське та черняхівське поселення – за 400 метрів на південний захід від пристані та за 250 метрів від сільського клубу. Займає край тераси правого берега Дніпра, зі сходу закінчується береговим урвищем висотою 4 – 5 метрів, східна частина задернована, західна – зайнята городами. Приблизні розміри – 150 – 100 метрів.

Трипільське поселення з шарами ранніх слов’ян та Київської Русі – в південно-східній частині села на краю тераси правого берега Дніпра висотою 4 – 5 метрів. Більша частина зайнята садибами, розмивається водами Канівського водосховища, розміри – 300 на 150 метрів.

Село Грищинці

Археологія Грищинців

Археологія Грищинців

Поселення ранньозалізного віку – на південний захід від села Грищинців – селище скіфського часу, розташоване на горбі в урочищі Красне за три кілометри від села. Селище займає великий простір (не менш як 300 на 300 метрів), оточений двома балками. Одна – невелика, положиста з південного сходу (Дегтярна), друга – стародавня глибока, на південному заході рясно вкрита лісом і чагарником. Ніяких слідів валів селище не має.

Поселення трипільської культури та ранньозалізного віку – в урочищі Кам’янка (Прусія), коло села Гришанці (на північ і північний схід від центра). Воно розташоване на плато край самого яру. Селище тягнеться з південного сходу на північний захід, розмір 500 на 150 метрів. На вищій частині плато – матеріали скіфського часу.

Поселення трипільської культури – на прало в урочищі Кузьки (Кузькове) на південний захід від села за великим яром, що проходиьт від поселення з півночі. Площа пам’ятки становить 230 на 120 метрів.

Давньоруське городище під назвою Тростянецьке лежить на південний схід від Назарівського лісу коло села Гришанціїв, за глибоким яром, по дну якого протякає струмок. Це городище розташоване на одній з найвищих точок. І вали, і майданчик городища збереглися на диво добре. Городище виразно поділяється на дві частини: передову, укріплену, і напільну – за великим валом. Передова частина, так звана «стрілка городища», оточена з усіх боків валом, який замикає майданчик. Городище орієнтоване з північного сходу на південний захід. Найбільшої висоти обведений глибоким ровом вал досягає у південно-західній напівльній частині. Із західного боку зберігся розврив у валі і в’їзд на городище знизу – в передову частину. Площадка 55 на 28 метрів, вал висотою до 5 метрів (можливо одне з городище відноситься до села Курилівка).

В урочищі Красне, на захід від городища – давньоруське поселення.

Село Зарубинці

Археологія села Зарубинці

Археологія села Зарубинці

Поселення ранньозалізного віку – за 1350 метрів на північний схід від тригонометричного знаку 222,7 метрів в 1400 метра на захід від Батурової гори (висота 132 метри) та в 2650 кілометрах на північ (з невеликим відхиленням на схід) від кладовища села Луковиця. Поселеня розташоване на краю плато корінного берега Дніпра (висота 70 метрів над рівнем ріки), з заходу обмежене яром Пугачка, який з’єднується з Яром Довгим та виходить на берег Дніпра, відокремлюючи край плато від Східного городища. Зі сходу поселення доходить до мережі молодих ярів, які зруйнували край плато. Загальна довжина поселення – 300 метрів, ширина біля 100 метрів. Зараз значна його частина вкрита деревами шовковичного саду (№ 93 на карті).

Трипільське поселення займає ділянку плато вздовж яру 1,3 кілометра н апівнічний схід від тригонометричного знаку 222,7 метрів, 1,4 кілометра на захід (з незначним відхиленням на південь) від Батурової гори та 2,4 кілометра на північ (з невеликим відхиленням на схід) від кладовища в село Луковиця. Знаходиться на найвищій ділянці плато (висота – 80 метрів над рівнем Дніпра), з заходу проходить Яр Пугачка, трохи південніше – грунтова дорога Монастирок-Зарубинці, на північ від трипільського поселення знаходиться скіфське поселення № 93. Площа пам’ятки 150 на 150 метрів (за іншими даними – 400 на 200 метрів), вона повністю вкрита шовковичним садом (№ 94 на карті).

Поселення доби бронзи, ранньозалізного віку, зарубинецької культури – на березі Дніпра на захід від Батурової гори та 3,25 кілометрів на північний схід від кладовища в селі Луковиця, займає вершину та східний схил піщаної гори Мала Гора (висота 112,7 метрів) та берегової тераси (висотою біля 10 метрів) на схід від неї. Зі сходу поселення межує з невеликим яром, в гирлі якого утворилося невелике озерце, за яром починаються схили Батурової гори. З півдня тераса доходить до схилів плато, з заходу розповсюдження культурного шару закінчується на вершині Малої Гори. Загальна площа пам’ятки 125 – 170 метрів, зараз її схили вкриті верболозом (№ 95 на карті).

Поселення доби бронзи та ранньозалізного віку в урочищі Батурова Гора. Знаходиться на піщано-кам’яній горі корінного берега Дніпра за3,2 кілометри на північний схід від кладовища в селі Луковиця. Батурова гора фіксує місце повороту русла Дніпра з лінії захід-схід на південь. Вона тягнеться на 350 метрів з північного заходу на південний схід, вершина має ширину біля 50 метрів і складається з двох підвищень: північного (138,7 метрів) та південного (132,1 метра). Зі сходу та півночі вона омивається Дніпром, з заходу проходить яр, за яким лежить Мала Гора, з півдня – сідловина, яка відокремлює гору від плато. Північно-західна частина вершини гори пошкоджена старою каменоломнею, на решті гори росте акація (№ 96 на карті).

Трипільське поселення – між Зарубським городищем та Батуровою горою на східному схилі плато, повернутого до глибокого яру, що виходить в долину Дніпра, за 750 метрів на захід від Батурової гори та 2,7 кілометра на північний схід від села Луковиця, розміри – 300 на 150 метрів.

Поселення доби бронзи на мису плато корінного берега Дніпра в 200 метрах на південний захід від Батурової гори та в трьох кілометрах на північний схід від кладовища в селі Луковиця, займає мис берега. Зі сходу проходять верхів’я яру, що йде на північ і відокремлює Батурову гору від плато та Малої Гори; на півночі мис опускається до берегової тераси, на якій височіє Мала Гора. Із заходу проходить ще один яр, а з півдня – перешийок шириною біля 80 метрів, за яким розпочинається шовковичний сад. Поверхня мису має нахил на північ, задернована, частково поросла чагарником та акаціє, приблизна площа 100 на 100 метрів (№ 98 на карті).

Трипільське поселення – на плато на південний захід від Батурової гори в 200 метрах від колишньої школи села. Територія пам’ятки площею 500 на 200 метрів з усіх сторін оточена ярами, поселення задерноване.

Поселення доби бронзи в 500 метрах на південь від Батурової гори в 200 метрах від колишньої кладовища в селі луковийця, займає край корінного берега Дніпра висотою біля 40 метрів над рівнем водосховища в районі будівлі колишньої школи села Зарубинці (північно-західна частина села). Площа поселення задернована, частково поросла деревами (№ 99 на карті).

Місто Канів

Західна частина Канева

Західна частина Канева

Поселення трипільської культури, ранньозалізного віку та давньоруського часу Новоселиця 2 – на північно-західній околиці міста на північноум краю району Новоселиця. Займає мис надзаплавної тераси, орієнтований на південний захід та півніний схід і утворений двома балками. Висота тераси – біля 5 метрів. За 300 метрів на північний захід від пам’ятки проходить шосе – в’їзд в Канів з північно-західного боку (Бобриця, Грищинці), за один кілометр на південний захід знаходять споруди заводу Магніт, за 100 метрів на південний схід за гирлом балки починається забудова Новоселиці. За 50 метрів на північний схід розміщується полотно залізничної колії, відстань до Дніпра – 1,4 кілометри. Над площею пам’ятки проходять п’ять високовольтних ЛЕП, вона зайнята городами, а в південній частині біля балки розташовані дві садиби Новоселиці (№ 146 на карті).

Центральна частина Канева

Центральна частина Канева

Трипільське поселення Новоселиця 1 в північно-західній частині міста, займає край надзаплавної тераси, яка має висоту до десяти метрів і тягнеться з південного сходу (гирло Костянецкього яру) на північний захід до балки, за якою і знаходиться попередня пам’ятка (пункт 146). Вказаний край тераси зайнятий садибами Новоселиці. Відстань від поселення до Дніпра – 1,3 кілометра, в ста метрах від східного краю пам’ятки стоїть пам’ятник – бронепоїзд, а на південь від неї – вулиця Леніна, розмір – 200 на 150 метрів. Південна частина пам’ятки зруйнована при будівництві заводу (№ 147 на карті).

Археологія Канева

Археологія Канева

Поселення трипільської культури, доби бронзи, ранньозалізного віку та давньоруського часу – в західній частині райцентру на правому боці Кістянецкього яру в його верхів’ях, відстань до Дніпра – біля трьох кілометрів. На північний захід за яром – Кістянець – район Канева. Пам’ятка розташована на мису плато, утвореному Кістянецьким яром та його відгалуженням. Мис має складну вигнуту форму. Його закінчення орієнтоване на північний захід – південний схід (азимут – 320 градусів). Ця ділянка має довжину біля 150 метрів, далі мис повертає майже на північ, а через кількасот метрів – знову на південь, де через триста метрів виходить на плато (тут закінчується яр, який обмежує мис зі сходу). Мис має два майданчика різної висоти, які з’єднуються схилом, розташованим на повороті мису на схід. На цьому схилі, а також по всьому периметру мису розташований лісок, який значно ускладнює візуальну орієнтацію. Лісу немає тільки по двох згаданих ділянка на північний захід та північний схід, на яких розташовані городи. Відстань між ними біля 200 метрів. На обох майданчиках виявлені археологічні матеріали, які, ймовірно, відносяться до різних пам’яток. Нижній майданчик має розмір 100 на 60 метрів. Тут фіксуються матеріали доби бронзи та Київської русі. Верхня ділянка розміром 120 на 80 метрів. Тут зафіксовані матеріали трипільської культури, ранньозалізного віку та Київської Русі (№ 148 на карті).

Трипільська культура у Каневі

Трипільська культура у Каневі

В південно-західній околиці райцентру на мисі між двома ярами, на схід від південного краю Кістянецького яру, за яром на схід від мису знаходиться ще один мис з описаним вище поселенням. До війни цей бік яру також був заселений. Потім люди переселилися на західний бік Костянецького яру, а місце, де вони жили, переплановано бульдозерами, які знищили верхній шар. В залишках шару виявлено дрібні уламки ліпного посуду невизначеного часу. Очевидно, поселення повністю знищено колишньою забудовою та переплануваннями (№ 149 на карті).

Поселення доби бронзи – в нижній частині Берестовецького яру, за 800 метрів на південний схід від кладовища, що біля вулиці Пушкіна, в 1800 метрах від Дніпра та в 1700 метрах на південний захід від міської лікарні (яка знаходиться в центрі міста на горі). В 600 метрах на північний захід від поселення проходить вулиця Пушкіна. Поселення займає східний край мису, утвореного Берестовецьким яром (на півночі) та його відгалуженнями (на заході і сході), займає рівну ділянку, зайняту городами, з півночі та півдня обмежене протиерозійною обваловкою, 50 метрів вздовж яру (№ 150 на карті).

Давньоруське поселення на лівому західному боці Берестовецького яру. На півночі межує з садибами райцентру по вулиці Пушкіна. Південна частина розрізана ярком, який впадає в Берестовецький, за 300 метрів на північний захід від посеелення знаходиться кладовище. Вся східна частина пам’ятки засаджена деревами, що ростуть вздовж яру, на заході зайнята дачами. Поселення тягнеться вздовж Берестовецького яру не менш як за 300 метрів, його ширина – біля 130 метрів (№ 151 на карті).

Черняхівське поселення та могильник – в західній частині міста, в урочищі Дачки, в районі вулиць Пушкіна, Калініна, академіка Різніченка, займає схил плато між двома ярами. На північ від пам’ятки – вулиця Пушкіна та край забудови райцентру, на південь – кладовище, на схід в 200 метрах – Берестовецький яр. На південний схід від могильника знаходиться давньоруське поселення (пункт 151). Плща могильника (150 на 170 метрів) віддана під дачну забудову. Поселення цього ж часу (повністю зайняте садибами міста) тягнеться вздовж обох схилів Берестовецького яру, його площа – 600 на 150 метрів, на схід від могильника (№152 на карті).

Поселення ранньозалізного віку, черняхівської культури, 17 – 18 століть – з правого боку гирла Берестовецького яру, займає край плато висотою біля 10 метрів. Під ним на північ проходить вулиця Леніна. Площа пам’ятки зайнята садибами райцентру, на городі садиби № 13 по вулиці Ювілейній (№ 153 на карті).

Поселення трипільської культури, доби бронзи та зарубинецької кульутри – в центральній частині районного центру. Займає край плато високого (до 20 метрів) корінного берега Дніпра, з заходу і сходу плато обмежене глибокими балками, довжина цього виступу (урочище Лан) – 300 – 350 метрів. З південного боку проходять садиби міста (вулиця Гагаріна). Від краю плато до берега водосховища – 950 метрів. За східним яром на південний схід від урочища Лан знаходиться комплекс міської лікарні, ще далі – Успенський собор (відстань до нього – 850 метрів). Відстань до міської пристані на схід від пам’ятки 1900 метрів, до шлюзу на ГЕС – 1400 метрів на північний схід. Площа пам’ятки займає фактично всю ділянку плато між ярами (350 на 100 метрів), виявлені матеріали трипільського часу, доби бронзи, чорноліської та зарубинецької культури, грунтові давньоруські поховання та поховання доби бронзи (№154 на карті).

Поселення давньоруського часу та 17 – 18 століть – в центрі міста біля Успенського собору. Займає широке плато корінного берега Дніпра – висота 35 метрів над рівнем заплави. Відстань від водосховища – 1,1 кілометр на північ, до шлюзу – 1,1 кілометр, до міської пристані на Дніпрі – 1,1 кілометр на північний схід. Успенський собор ХІІ століття стоїть в парку, на захід від нього знаходиться Меморіал Слави (№ 155 на карті).

Гора Московка у Каневі

Гора Московка у Каневі

Поселення трипільськоїкультури, доби бронзи, зарубинецької культури, давньоруське городище та поселення 15 – 18 століть – на горі Московиці, розташоване над адміністративним центром міста, на площі імені Ленінського комсомолу. Займає мис корінного берега Дніправ (висота 40 метрів над рівнем заплави), яким закінчується гребінь плато, що тягнеться  з півночі на південь. З обох боків він обмежений глибокими долинами, по яким течуть невеликі річки Дунаєвець (західна сторона) та Сухий Потік (схід). Відстань від північного краю гори до Успенського собору на північний схід – 700 метрів, до водосховища – 1700 метрів, до шлюзу – 1500 метрів, до дніпровськогопричалу на північний схід – 700 метрів. На Московиці збереглися сліди укріплень, вони ділять гору на дві частини. Північна – дитинець – займає великий пагорб на закінченні мису. Ця ділянка орієнтована на північний захід – південний схід (азимут 340 хвилин), її максимальні розміри становлять 86 на 44 метри. З напільного південного боку півколом йдуть решкти вали, із зовнішнього боку його висота коливається від чотирьох до шести метрів (східний край). Майданчик дитинця зайнятий городами, прямокутники яких частково попсували рельєф мису, в тому числі валу. Друга, зовнішня лінія укріплень проходила в 250 метрах на південь та південний схід від дитинця, вона складалася з потужного валу та рову перед ним. Довжина цієї лінії становила 225 метрів під час обстаження 1945 року. Зараз ця частина Московки (вона вища за дитинець на 15 – 20 метрів) зайнята дачними садибами. Ними повністю зруйнована західна половина лінії укріплен, від яких не лишилося жодних слідів. Зберігся лише відрізок рову довижною біля 130 метрів, його глибина – 2 – 3 метри, дно використовують під городи або засипають сміттям. Загальна площа окольного города, захищеного другою лінією укріплень, становить біля 3,4 гектари. Зараз вона майже повністтю зайнята городами дач. Центральна частина верхнього майданчика городища зруйнована міськими резервуарами води (площа 0,75 гектарів). В 16 столітті на місці городища був замок (№ 156 на карті).

Скіфське поселення Ісковщина

Скіфське поселення Ісковщина

Поселення доби бронзи, ранньозалізного віку за три кілометр на південний схід від центра Канева, в урочищі Ісковщина, це урочище з трьох боків обмежено глибокими стародавніми ярами, а з півночі круто обривається до Дніпра, утворюючи важкодоступну, майже вертикальну стіну висотою 15 – 20 метрів. Центральна частина підвищення являє собою відносно рівний майданчик з незначним ухилом до південного сходу, розміри – 120 на 30 метрів.

Канівська Дівич-гора

Дівич Гора у Каневі

Поселення трипільської культур, доби бронзи, городище зарубинецької культури – Пилипенкова гора за три кілометри на південь від Канева (чотири кілометри на південь від центральної гори міста Канів, безпосередньо прилягаючи до околиці міста), між передмістям Бессарабія і Тарасовою горою. Вона представляє собою високий відріг правого корінного берега Дніпра, який обмежений з півдня і заходу глибокими ярами, по дну яких протікають струки. Площа відрога складає біля 15 тисяч квадратних метрів. За формою площа відрога прямокутна, витягнута вздовж берега Дніпра. В наш час поверхня гори зайнята городами, городище оточене земляним валом, який ішов по гребеню горба, за валом схили були ескарповані.

Пилипенкова гора у Каневі

Пилипенкова гора у Каневі

Трипільське поселення – в північно-західній околиці міста. Займає одне з патоподібних підвищень над заплавою Дніпра. Поселення частково знаходилося під приміщеннями будівельно-монтажного управління № 5 (БМУ-5) та городами, площа – 5 гектарів.

Давньоруське городище – в урочищі Дівич-Гора.

Село Ковалі

Давньоруське городище Валки та поселення 16 – 17 століть – біля північно-східного краю села і відоме під назвою Козари. Городище займає північний край гори. Майданчик городища майже кругла, розміром 34 на 34 метри, орієнтована з півночі на південь. Стрілка городища оточена залишками валу висотою біля одного метра, з напівлнього боку вал досягає висоти двох метрів з ровом в чотири метри ширини. Схили гори мають три рівнобіжні тераси, що оточують усе городище. В’їзд знаходився, можливо, зі східного боку, де помічається пониження валу. За валом трапляється багато уламків кераміки ХVI – ХVII століть.

Село Кононча

Околиці села Кононча

Околиці села Кононча

Давньоруське городище поблизу села на великому мису, в урочищі Жолоб, на висоті 30 – 40 метрів.

Давньоруське городище Замковище розміщене на північ від села Кононча, на підвищеній ділянці лівого берега Росі (нижче впадіння в неї Росави) висотою біля 20 метрів і має неправильну форму, ширина його – біля 40 метрів, довжина – 50 метрів. З півночі обмежене яром.

Городище Замковище біля Конончі

Городище Замковище біля Конончі

Поселення трипільської культури, ранніх слов’ян, давньоруського часу – на мисоподібному виступі плато, що височить з півночі над селом (над середньою школою) та заплавою ріки Рось. На цьому підвищенні знаходиться сільське кладовище. Висота не менш як 50 метрів. Площа трипільського матеріалу 150 на 50 метрів (цю ділянку перерізає відгалуження яру). В східній частині – ранньослов’янські матеріали та матеріали давньоруського часу.

Село Курилівка

За 1,5 – 2 кілометри на південний схід від Курилівки – поселення ранньозалізного віку.

Городище Городок біля села Курилівка

Городище Городок біля села Курилівка

Недалеко від Курилівки знаходиться два скіфських городища (за один кілометр від села в лісі 103 метри в периметрі, за один кілометр ще далі – інше, 63 метри периметром), що є, власне, мисами краю плато, обмежені ярами, де протікає струмок. На плато на південь від городищ, серед ріллі, знайдено чимало дрібних фрагментів грубої ліпної кераміки червоної глини.

Поселення VII – VI століть до нашої ери – в ста метрах на північ від школи на городах, розмір 100 на 100 метрів.

Поселення VII – VI  століть до нашої ери – в селі на Данциївці, на високому пагорбі, в основному на західному схилі пагорба, розмір 200 на 200 метрів.

Село Ліплява

Археологія села Ліплява

Археологія села Ліплява

Між селами Ліплява (за три кілометри на північний схід від околиці) та Озерище (3,5 кілометрів на південний схід від західної околиці) в лісі на високому корінному березі Дніпра збереглися залишки давнього городища «Долудаєв городок» («Долудай-городок»). Відстань від південного краю городища до шосе Софіївка-Канів та початку дамби – біля одного кілометра, від північного краю городища та давньоруського поселення село Озерище – 3300 метрів. Городище має форму неправильного овалу 400 на 250 метрів й витягнуте вздовж Дніпра, західна частина не має штучних укріплень – круті схили корінного берега тут сягають висоти біля 50 метрів. З інших боків проходить вал з ровом, який виходить до схилу. Північний край валу зорієнтовано на південний захід – північний схід, далі він повертає на схід, потім на південь і тягнеться майже вздовж лісової дороги. Вал в лісі зберігся досить добре. Його висота становить до двох метрів при ширині 20 метрів, ширина рову сягає 9 метрів при глибині 1,3 – 2 метри.

Городище біля села Ліплява

Городище біля села Ліплява

Поселення доби бронзи та ранніх слов’ян – на величезному півострові з дюн, витягнутому по осі північ-південь на 4,5 кілометрів. Місце пам’ятки знаходиться за шість кілометрів на північний захід від північного краю села Ліплява (лісництво), за сім кілометрів на північний захід від західного краю села Озерище, насхід від південного краю села Бучак. Півострів з південного боку опирається на дамбу з шосе, яка йде від Канівської ГЕС на лівий берег Дніпра і далі на Гельмязнів. Зараз північний край півострова з’єднується намивною дамбою з лівим берегом водосховища. Півострів складається з трьох високих частин, розділених між собою низинами, що підтоплюються при високій воді, утворюючи два острови. На північному з них – поселення (№121 на карті).

 

Поселення доби бронзи – на північному карю середньої частини півострова, приблизно за 1,2 кілометрів на південний схід від попереднього поселення. Відстань до дамби з автострадою на південь – три кілометри (№ 122 на карті).

Розміщення городища біля села Ліплява

Розміщення городища біля села Ліплява

Давньоруське городище – в урочищі Городище, за 2,5 кілометірв на південний захід від транспортної розвилки та залізничної станції, на березі стариці Дніпра річки Кривої, на піщаному підвищенні висотою до 2 – 2,5 метрів над рівнем стариці на площі біля 100 на 100 метрів. З північного боку проходить потужний насип залізниці, за якою знаходиться шосе, що веде з греблі ГЕС до села. В південній частині поселення проходить досить великий (висотою до трьох метрів та шириною 15 метрів) та довгий (в кількасот метрів) насип давньої дамби-дороги через заплаву Дніпра. Площа поселення частково зайнята лісом. На початку ХХ століття тут спостерігалися залишки валу (№ 122 на карті).

Село Лука

Трипільське поселення – на високому (понад сто метрів) підвищенні лівого берега ріки Рось (так звана Рябкова гора), що височить над селом, на площі 300 на 200 метрів (один кілометр в поперечнику), на захід від мосту, при в’їзді в село з боку села Межиріч по грунтовій дорогі круто вгору, не зорюється.

Село Луковиця

Городище села Луковиця

Городище села Луковиця

Поселення ранніх слов’ян та давньоруського періоду – в 1850 метрах на південий схід від кладовища в селі Луковиця. Розташоване на прибережних схилах глибокої балки-яру зі струмком, яка тягнеться через Луковицю до Дніпра з заходу на схід. Площа поселення 170 на 100 метрів (№ 100 на карті).

Поселення зарубинецької культури – в 2100 метрах на південний схід від кладовища в селі Луковиця та 1200 метрів на південний захід від гирла Луковицького струмка. Займає першу терасу берега. Південна частина поросла чагарником, решта задернована, площа 100 на 50 метрів (№ 101 на карті).

Село Малий Ржавець

Поселення V – VII століть – у центрі села, на підвищенні першої надзаплави лівого берега ріки Росаави, зайнятому присадибними ділянками, зібрано ліпну пеньківську кераміку.

Поселення доби бронзи та ранньозалізного віку – за 1500 метрів на південний схід від села Малий Ржавець, у напрямі до села Гамарні, урочище Кринички. В цьому місці дюнні піски підходять до самого краю заплави Росави і утворюють горби, з-під яких витікає струмок; його води виносять фрагменти грубої ліпної кераміки червоної глини. Така ж кераміка зустрічається на піщаних видувах навколо урочища Криничок і далі, в напрямі до урочища Валки, на півдорозі від Малого Ржавця до села Гамарні.

Черняхівське поселення – на лівому березі Росави, на полях біля урочища Валки, між селами Гамарня та Малим Ржавцем. Місцевість дістала свою назву від валу, що проходить тут з півночі на південь, від села Яблонівка до заплави Росави і продовжується на протилежному березі річки, за селом Бабичі (можливо точка 87 до Гамарні).

Черняхівське поселення – за три кілометри від попереднього, біля південно-східного краю села Малий Ржавець (на садибах Кравченко і Цимбал). На терасі, що підвищуєтсья над рівнем заплави на 4 – 5 метрів, на площі біля одного гектара. Тут же був знайдений скарб VI – VII століть нашої ери.

Село Мартинівка

За Росавою, від її правого берега аж до села Мартинівка, тобто зі сходу на захід, простягається на 5 – 6 кілометрів заплава безіменного струмка, що витікає з мартинівських ставків та впадає в Росаву проти Малого Ржавця. Правий берег заплави струмка стрімки, високий (біля 40 – 50 метрів) і являє собою край плато, порізаний глибокими покрученими ярами. Тут знаходиться урочище Злодіївщина, в якому, як розповідають старожили, були виорані всі скарби, знайдені в цьому районі, в тому числі, судячи з опису, й відомий Мартинівськпий скарб V – VII століть.

Черняхівське поселення – на лівому березі струмка за крайніми хатами східного кінця села Мартинівки, проти урочища Злодіївщина. Край плато, де розташоване поселення, підноситься тут над рівнем заплави на 6 – 7 метрів і знаходиться біля досить широкої заболоченої балки, що виходить до струмка з північного боку на площі розміром півтора гектари.

Черняхівське поселення – на лівому березі струмка, за 1000 – 1500 метрів вище від попереднього поселення на ледве похилих берегах заплави, на городах села Мартинівка, біля східного його кінця, вздовж шляху на село Полствин, на лівому березі струмка, який впадає в Росаву, площа біля одного гектара.

Село Межиріч

Городище біля села Межиріч

Городище біля села Межиріч

Поселення ранньозалізного віку та городище зарубинецької культури – у західній частині села Межиріч, на відрогах лівого корінного берега Росі, в урочищі Городище, розміри – 136 на 20 на 40 метрів. Північний, східний і південний схили цього підвищення круто спускаються до заплави. Наверху схили вкриті терасами. З західного боку є рів до півтори метри глибиною, який відокремлює Городище від плато корінного берега.

Поселення черняхівської культури та давньоруського часу – за два кілометри на південний схід від центра села Межиріч, на підвищенні лівого берега ріки Рось, в урочищі Слобода, на площі 250 на 100 метрів. Поселення перетинає молодий яр.

Поселення зарубинецької культури – в південній частині села на першій надзаплавній терасі, на городах, які примикають до шкільного двору.

Поселення доби бронзи та ранньозаліного віку – на південний захід від села, на висотах корінного лівого берега, на території колгоспного шовковичного саду.

Трипільське поселення та поселення доби бронзи, ранньозалізного віку – на північно-східній околиці села при виступі лівого берега ріки Рось при впадінні в неї ріки Росави (при в’їзді в село над недобудованою АЗС). Площа становить 250 на 100 метрів.

В куті, біля впадіння Росави в Рось – сім чотирикутних городищ.

Село Михайлівка

Поселення біля села Михайлівка

Поселення біля села Михайлівка

Поселення ранньозалізного віку, черняхівської культури, ранніх слов’ян – в 2,5 кілометрах вниз за течією ріки Рось від села Михайлівка на підвищенні першої надзаплавної тераси правого берега ріки Рось, в урочищі Садкове, розміри – 250 на 50 метрі. Кераміка черняхівської культури – в одиничних екземплярах.

Село Монастирок

Поселення доби бронзи займає першу терасу берега Дніпра на захід від гирла Яру Печера. З півночі виходить на стрімкий (висотою 2 – 5 метрів) берег Дніпра, зі сходу обмежується Яром Печера, з півдня – більш високими терасами. Площа пам’ятки 200 на 50 метрів, поверхня задернована (№ 79 на карті).

Поселення Монастирок

Поселення Монастирок

Місце Трахтемирівського Успенського монастиря ХVI – ХVIII століть поки не встановлено, можливо, його залишки потрібно шукати в урочищі Чернече на захід від гирла Яру Печера, поблизу колишнього хутора Монастирець-Монастирок. Він продовжив традиції свого попередника – давньоруського Зарубського монастиря. Відомий з першої третини 16 століття, він довгий час був патронажним монастирем запорізького козацтва. Розташовувався на місці, де пізніше виникло село Монастирок (від чого й походить назва села). Поки що це місце локалізується в районі Яру Печера та під Марковою горою на берегових терасах.

Поселення ранньозалізного віку – в урочищі Левадки, на плато корінного берега за 400 метрів на південь від Дніпра, в одному кілометрів на північний захід від тригонометричного знаку 222,7 метрів та в 3,25 кілометрах на північний захід від кладовища в Луковиці. Поселення розташоване в верхів’ях Яру Печера, з напівльного боку мисовидного виступу, який з півдня виступає над котловиною, де колись знаходилося село Монастирок. З заходу проходить Яр Печера, з півночі – згаданий мис, зі сходу – схили котловини, з півдня – вихід на плато. Площа пам’ятки – 100 на 100 метрів, поверхня задернована (№ 81 на карті).

На захід від тригонометричного знаку 222,7 метрів – стародавнє поселення, яке тягнеться на двісті метрів на захід до загону для худоби. Культурно-хронологічну приналежність цього поселеня та його площу не уточнено.

Поселення ранньозалізного віку – в урочищі Гора Здихальня. Займає ділянку плато корінного берега 400 метрів на південь від Дніпра, 1200 метрів на північний захід від тригонометричного знаку 222,7 метрів та 3,4 кілометри на північно-захід від кладовища в селі Луковиця. Розташоване в верхів’ях Яру Печера, по лівій (західній) його стороні, зі сходу проходить яр, з інших сторін – поле. Площа поселення 150 на 150 метрів, частково ореться (№ 82 на карті).

Поселення 17 – 18 століття – в урочищі Криничівщина. Поселення і могильник – на береговій терасі в 1,25 кілометрах на північний захід від тригонометричного знаку 222,7 метрів та в 3,6 кілометрах на північний захід від кладовища в селі Луковиця. Берегова тераса піднімається стрімкими схилами на 2 – 6 метрів над рівнем Дніпра. З заходу вона межує з Яром Печера, зі сходу – ще однією великою балкою, з півдня поволі півднімаєтсья до більш стрімкого схилу плато. Загальні розміри тераси – 200 на 100 метрів, вона задернована й поросла фруктовими деревами та чагарниками. На краю тераси в урвищі Яр Печера в 40 метрах на південь від його гирла виявлені залишки житла, яке датується за мідною монетою другою третиною ХVIII століть. Це урочище безпосередньо входило до території села ХVIII – ХІХ століть (№ 83 на карті).

Поселення давньоруського часу, 17 – 18 століття під Марковою Горою (яр Плисковщина), на береговій терасі за 1,15 кілометра на північний захід від тригонометричного знаку 222,7 метра та в 3,5 кілометрах на північний захід від кладовища села Луковиця. Висота тераси над Дніпром – 5 – 8 метрів. Зі сходу вона обмежена величезним гребенем, що тягнеться від Маркової Гори на північ до Дніпра. З південного сходу підступає Маркова Гора, а з заходу проходить глибока долина – яр Плисковщина, за якою і знаходиться урочищі Криничівщина. Тераса нерівна, пересічена кількома балками, що виходять до Дніпра. Вона задернована, поросла кущами та фруктовими деревами. Сліди будівель колишнього села, орзмір 100 на 30 метрів (№ 84 на карті).

Городище ранньозалізного віку – в урочищі Маркова Гора, розміщене на високій горі корінного брега Дніпра в 800 метрах на північний захід від тригонометричного знаку 222,7 метрів та в 3100 метрах на північний захід від кладовища в селі Луковиця. Маркова гора розташована в 200 метрах від берега Дніпра і підіймається на ним на висоту 90 метрів. З південного заходу її стрімкі схили опускаються в долину колишнього села Монастирок (Яр Плисковщина). З півночі від гори до Дніпра тягнеться вузенький та високий гребінь, що зветься Марків Шпить. Північно-східні схили, пошкоджені зсувами, опускаються в долину, що зветься Загора. І тільки з південного сходу гора з’єднується з плато невеликим (не більше 30 метрів) перешийком. Цікаво, що перешийок помітно нижчий, як від поверхня гори, так і з напільної частин плато (метрів на 6 – 8). Він фактично є ровом, можливо, штучного походження. Вздовж північно-східних схилів гори проходить добре помітний широкий ескарп, який тягнеться приблизно на рівні перешийку – рову. Майданчик гори плоский, він витягнутий з північного заходу на південний схід на 250 метрів, з південного заходу на північний схід на 125 метрів, поверхня задернована (№ 85 на карті).

В напільній частині плато на схід від гори вздовж величезного схилу корінного берега першими дослідниками була зібрана невиразна кераміка доби бронзи, ранньозалізного віку, ранньослов’янського часу та давньоруської культури.

Поселення давньоруського часу – в урочищі Гончарівщина, на березі Дніпра за 1100 метрів на північ (з незначним відхиленням на схід) від тригонометричного знаку 222,7 метрів та в 3300 метрах на північний захід від кладовища в селі Луковиця і займає мисоподібне підвищення, на 10 – 15 метрів вище водосховища. Мис тягнеться з півночі на південь, зі сходу він відокремлений яром, за яким розташована гора Загузівка (висота 143,7 метрів), із заходу тераса похило виходить до Дніпра. Розмір мису – 100 на 50 метрів, його поверхня задернована, в південній частині поросла молодим лісом (№ 86 на карті).

Залишки храмів ХІ – ХІІ століть в урочищі Церковщина. Урочище знаходиться на березі Дніпра в 1,05 метрах на північний схід від тригонометричного знаку 222,7 метрів та в 3,1 кілометрах на північний захід від кладовища в селі Луковиця. Давньоруське поселення займає котловину у вигляді амфітеатру розмірами 150 на 150 метрів. Зі сходу та півдня межує з неглибокою балкою, за якою починаються схили корінного берега. З заходу невисока, 3 – 5 метрів плоска тераса урочища закінчується високим (метрів на 20) валоподібним гребнем, що проходить перпендикулярно берегу. За ним лежить глибока балка й конусоподібна гора Загузівка, яка височить над Дніпром на 50 метрів. Основна частина майданчика поросла густим чагарником і деревами (№ 87 на карті).

Поселення 17 – 18 століть – в урочищі Загузівка. Знаходиться в 100 – 150 метрах на захід від урочища Церковщина на мисоподібному пагорбі (гора Загузівка), висота 143,7 метрів, що має висоту біля 50 метрів від рівня водосховища. Гора з трьох сторін обмежена глибокими ярами-балками, з півдня з’єднується з плато вузьким гребенем. З цього боку на 10 – 15 метрів нижче вершини добре помітна тераса шириною від 10 до 20 метрів, можливо штучного походження.

Поселення доби бронзи, давньоруського часу, 17 – 18 століть – на березі Дніпра за 1,15 кілометрів на північний схід від тригонометричного знаку 222,7 метрів та за 3,1 кілометр на північ (з незначним відхиленням на захід) від кладовища села Луковиця. Знаходиться на досить високій терасі схилу корінного берега, зі сходу обмежена стрімкими схилами Західного городища, з півдня – такими же схилами плато, з заходу – неглибокою долинкою, за якою знаходиться Церквщина. Поверхня нерівна, довжиною близько 50 метрів, має помітний нахил до Дніпра, поросла молодим лісом (№ 88 на карті).

Поселення зарубинецької культури, VIII – Х століть, городище давньоруського часу – в урочищі Городок (Труби) на високому мисі берега Дніпра між колишніми селами Зарубинці і Монастирок (прив’язка – 1,15 кілометрів на північний схід від тригонометричного знаку 222,7 метрів та 2,85 кілометра на північ від кладовища в селі Луковиця. З півдня та сходу оточене Довгим Яром та Яром Пугачка. Висота Західного мису – 70 метрів, східного – 60 метрів, складається з двох частин, менша має форму овала, витягнутого вздовж ріки по лінії схід-захід, її розміри 50 на 130 метрів. Друга частина (західне городище) розміром 80 на 180 метрів, витягнуто по лінії північ-південь, тобто перпендикулярно до Дніпра. На західному напівльному боці Східного городища зберігся вал висотою до двох метрів, шириною десять метрів. Зовнішня сторона валу дуже крута, внутрішня похила, за валом в природній балці викопаний глибокий рів (на карті – № 89 (Східне городище), № 90 (Західне городище), № 91 (посад).

Поселення давньоруського часу на полі за 500 метрів від Західного городища Монастирок, площа – біля 300 на 100 метрів (№ 92 на карті).

Поселення доби бронзи, раннього залізного віку – в 450 метрах на південь від східного городища, в 900 метрах на північний схід від тригонометричного знаку, в ста метрах на північний схід від позначки 205,1 на схилі гори було зібрано два десятки дрібних уламків ліпного посуду. Площа поселення 100 на 40 метрів, розміщувалося вздовж краю величезної балки, що на північ відходить до городища.

Село Озерище

Поселення біля села Озерище

Поселення біля села Озерище

Поселення давньоруського часу – на береговій терасі Дніпра за чотири кілометри на північний захід від околиці села Озерище та за п’ять кілометрів на північний захід від південної околиці села Хоцьки. Займає досить похилий схил берега. За двісті метрів на північ лісовою просікою проходить грунтова дорога, за якою починається велика посадка соснового молодняку. За 800 метрів на північний схід знаходиться геодезичний знак (висота 152 метри), береговий зріз проходить за 500 метрів на захід від пам’ятки. Місце поросло густою і високою травою.

Село Пекарі

Городище міста Родень біля села Пекарі

Городище міста Родень біля села Пекарі

Давньоруське городище Пекарі 2 в урочищі Заводище (урочище Бичаки), за 1400 метрів на південний захід від центру села Пекарі, 4700 метрів напівнічний схід від будинку сільської ради в селі Хмільна, 200 метрів на північний захід від дороги між селами Хмільна та Пекарі, на південно-західному у кінці останнього. Городище займає високий (біля 45 метрів від заплави) корінний лівий берег ріки Рось. Територія обмежена з заходу заболоченим гирлом Криничного яру та меншим безіменним яром. З північного сходу розташований невеликий ярок. По його схилу помітні залишки колишньої грунтової дорои. Майже вся сучасна площа поросла акацією, кленом, ясеном, місцями дубом. Густий підлісок складається з кущів, зокрема з бузини. На крайній південно-східній частині мису є невелика ділянка, заросла степовим різнотрав’ям і кущами шипшини. У південній частині мис підрізаний сільськими городами та двома подвір’ями. Пам’ятка складається з двох укріплених ділянко. Південний майданчик має форму  видовженого мису, орієнтованого вздовж осі північ-південь, з деяким відхиленням на схід. Ширина «дитинця» становить біля 35 – 50 метрів, довжина – 100 – 140 метрів. З півночі майданчик оточено дугоподібним валом (довжина 130 метрів), з напільного боку якого простежується рів. Залишки валу опливли, мають висоту 1,6 – 2 метри, ширина від восьми до дванадцяти метрів на кінцях. Ширина рову – 8 – 10 метрів при глибині до півтора метри (у південно-східній частині до десяти метрів). Сукупна площа пам’ятки (з урахуванням усієї території) становить близько трьох з половиною гектарі.

Поселення ранньозалізного віку – на південній околиці, на захід від гордища за яром. Лівий берег струмка, площа – 230 на 160 метрів.

Городище біля села Пекарі

Городище біля села Пекарі

Поселення доби бронзи та давньоруське городище Пекарі 1 – в урочищі Княжа Гора, сім кілометрів нижче Канева і два з половиною кілометри вище села, на території Геолого-географічного заповідника Київського державного університету (колишня дача М.Біляшівського) і села Пекарів, на високій кручі, край самого Дніпра. До наших часів вона збереглася, головним чином, у південно-західній частині і являє собою пасмо гір конусоподібної форми з дуже крутими схилами. Стрімкий північно-східний схил звернений до Дніпра (рівень над Дніпром 220 метрів). Від майданчика городища залищилася незруйнована лише незначна частина. У південно-західному кінці пасма городище було відмежоване від напільної частини валом і внутрішнім ровом. Нині збереглася лише невелика частина валу і рову, площа – 1,5 гектарів.

Поселення VIII – Х століть безпосередньо на території сучасної садиби заповідника і складається з кілької ділянок, розкиданих по першій та другій надзаплавних терасах. Центральна частна поселення знаходиться буквально за кілька сотень метрів від садиби М.Ф.Біляшівського (тепер – Музей природи), тягнеться вздовж берега на 850 метрів.

Поселення ранньозалізного віку біля села Пекарі

Поселення ранньозалізного віку біля села Пекарі

Поселення трипільської культури та доби бронзи Пекарі 2 біля північного кінця села Пекарі, на захід від дороги, яка веде з Канева в Пекарі. Воно знаходиться на високій 60 – 65 метрів частині плато, яке майже посередині перерізано відгалуженням Великого Пекарського яру, який іде з заходу на схід. Площа біля 300 на 250 метрів.

Городище ранньозалізного віку за шість кілометрів на південь від Канева, на північний захід від Княжої гори. Це горб, який називається Великим скіфським городищем, це рівне плато розмірами 430 на 220 метрів, яке природнім чином укріплене з різних боків. З південного заходу воно обмежене високим валоподібним півдвищенням розмірами 300 на 150 метрів, яке витягнуте зі сходу на захід вздовж краю крутого яру, і називається Великим городищем, а з північного сходу – Мар’їною городю. Сьогодні слідів валу через оранку не спостерігається.

Два городища біля села Пекарі

Два городища біля села Пекарі

Городище ранньозалізного віку та часів Київської Русі – в урочищі Мале Городище. Горб городища знаходиьтся недалеко від Великого городища (на північ від Великого) і Княжої гори, має систему штучних оборонних споруд – ровів і валів. Площа городища досить значна, близько двох гектарів. З півночі й півдня городищенський горб захищений глибокими ярами. З заходу, з боку плато, Мале городища має три рови і три вали, які роздяляють його на три секції. Середній вал і рів – найпотужніші (дивіться карту до тому 161).

Поселення доби бронзи, раннього залізного віку – на високому правому березі Дніпра в центрі села, на північний захід від моста, через струмок Потік.

Поселення трипільської культури, доби бронзи, ранньозалізного віку, ранніх слов’ян – на захід від центру села на підвищеному плато в урочищі Низька гора. Площа становить 400 на 100 метрів, висота – 60 – 70 метрів над рівнем ріки.

Канівське давньоруське поселення біля села Пекарі

Канівське давньоруське поселення біля села Пекарі

На горі Нетребка знаходили римські монети та срібні гривні.

Джерело: Борисов А. В. Городище біля села Пекарі в урочищі Заводище / Борисов А.В. // Міста Давньої Русі : збірка наукових праць пам’яті А. В. Кузи. – Київ: Стародавній Світ, 2014. – С. 460-469.

Село Пилява

Трипільське поселення біля села Пекарі

Трипільське поселення біля села Пекарі

Поселення V – VII століть та давньоруського часу – в селі Пилява, на першій невисокій надзаплаві правого берега ріки в урочищі Церковисько, на площі 400 на 60 метрів, пеньківські черепки та поодинокі фрагменти давньоруської кераміки.

Давньоруське поселення – на присадибних ділянках північно-східної околиці села, на крутих підвищеннях першої правобережної надзаплави площею 50 на 50 метрів.

У ХІХ столітті біля села було два городища в урочищах Стовповиха і Городок. Одне трикутне на 110 метрів периметром, інше кругле 165 метрів у периметрі.

Давньоруське городище – у східній (за іншими заними – західній) частині села. Над городами і будівлями помітні сліди невеликого городища ХІ – ХІІІ століття, розташованого на мису правого корінного берега ріки Россави. Висота городища над заплавою – 15 метрів. Поперечні майданчики – до 50 метрів, помітні сліди двох валів.

Городище Городок на два кілометри нижче центра села Пиляви, де правий берег ріки Росави круто здіймається вгору, утворюючи видовжений мис висотою до двадцяти метрів над підніжжям. Основа мису оточена валами і ровами, які утворюють укріплення правильної круглої форми 70 метрів у поперечнику. Форма укріплення свідчить про те, що воно належить добі Київської Русі. Ніяких знахідок і слідів культурного шару, незважаючи на окопи, які перерізають городище, не виявлено.

Городище – коло моста через ріку Росаву, за три кілометри вниз від села Пиляви, де правий корінний берег ріки Росави утворює видовжений мис із стрімкими схилами, який звернений одним боком до ріки Росави, другим боком – до заплави струмка, що впадає в ріку Росаву нижче моста. Мис обмежений з боку плато рештками валу і рову, які нині розорані. На ріллі не виявлено ніяких знахідок.

Село Пищальники

Поселення VII – VI століть до нашої ери над селом зліва від дороги на Канів на схилі пологого підвищення, розмір – 100 на 50 метрів.

Поселення VI – IV століть до нашої ери на південній  околиці села на похилому схилі невисокого підвищення над лівим берегом ріки, яка протікає через село, розміри – 300 на 150 метрів.

Село Полствин

У селі на першій надзаплавній терасі правого берега, між струмком Потік і мостом через Росаву, на площі 300 на 50 метрів зібрано черняхівську, пеньківську кераміку, місцями трапляється кераміка Київської Русі і 17 століття.

Поселення V – VII століть у північно-західній частині села, на першій надзаплавній терасі правого берега ріки, яка зайнята присадибними ділянками, в 500 метрах на південний схід від залізничного моста, на площі 500 на 40 метрів зібрано пеньківську кераміку.

Поселення V – VII століття в 200 метрах по течії від попереднього пункту, на першій надзаплаві правого берага Росави, на площі 100 на 50 метрів, яка зайнята присадибними ділянками, трапляється пеньківська кераміка.

Поселення трипілььскої культури – на південній околиці села на невисокому плато, оточеному неглибокими балками, на правому березі Росави висотою 40 метрів, у колгоспному фруктовому садку на схилах прибережних висот, які займають площу біля одного гектара, на відстані одного кілометра від заплави ріки.

Давньоруське городище Валки знаходиться майже у центрі села, на правому березі ріки Росавки між селами Полствин і Малий Ржавець. Це – висока конусоподібна гора з роздвоєною вершиною.

В ХІХ столітті біля села було два городища, одне кругле 430 метрів периметром, інше – на березі Росави, всередині нього –курган.

Село Потапці

Поселення VI – IV століть до нашої ери – на лівому березі ріки Фоса, в 300 метрах від східного краю села, зліва від дороги на Капів, на пологому підвищенні, площа – 200 на 200 метрів.

Поселення VII – VI століть до нашої ери – на відстані півкілометра від південно-західної околиці села на лівому березі струмка, який впадає в ріку Фосу, розмір – 300 на 100 метрів.

Село Синявка

Поселення раннього залізного віку – на лівому березі ріки Росава, на південний схід від села, за пам’ятником воїнам, які загинули у Другій світовій війні на дюні, яка засаджена лісом, розмір – 100 на 50 метрів.

Городище було виявлено у ХІХ століття, поблизу села, 110 метрів у периметрі.

Село Степанці

Поселення черняхівської культури та давньоруського періаду – на підвищенні першої надзаплави правого берега ріки Росава, яка зайнята присадибними ділянками, вверх по течії від моста, на площі 1000 на 200 метрів зустрічається кераміка черняхівської культури, окремі давньоруські черепки.

Городище – у центрі села Степанці на правому березі ріки Росави, височить останець корінного берега, який відрізаний від плато глибоким яром, через який нині проходить дорога. Висота останця – до п’ятнадцяти метрів, схили у нього круті, подекуди стрімкі. Поперечні майданчики до ста метрів.

Давньоруське городище в урочищі Вовківщина. У західній (за іншими даними у східній) частині села Степанці над городами і будівлями видно сліди невеликого городища, яке займало трикутний мис правого корінного берега ріки Росави. Висота мису над заплавою ріки – до дванадцяти метрів, розмір – 70 на 40 метрів, з напівльного боку є сліди валу і рову.

Городище поблизу лісу за західною околицею села.

Село Студенець

Поселення біля села Студенець

Поселення біля села Студенець

Поселення трипільської культури, доби бронзи, раннього залізного віку, зарубинецької культури, давньоруське – в урочищі Бугойово, на березі Дніпра за 2,7 кілометрів на північний схід від краю села Студенець (МТФ), 3,4 кілометри на південний схід від південного краю села Бучак. Відстань на північ до Бабиної Гори – один кілометр, на південний захід до гори Труханка (тригонометричний знак, висота 174 метри) – 1700 метрів. Пам’ятка розташована на полі, яке обмежене з півночі та півдня ярами, за 150 метрів від неї на захід знаходиться літній загін для худоби. Східна частина здіймається на кілька метрів над Дніпром й інтенсивно руйнується, розмір – 90 на 40 метрів (№ 130 на карті).

Поселення трипільської культури, ранньозалізного віку – в урочищі Бугайово. Займає край плато високого (біля семидесяти метрів) берега Дніпра за 2200 метрів на північний схід від МТФ села Студенець (північно-східний край села). Пам’ятка віддалена від описаной вище (пункт 130) на 500 метрів на південний захід, відстань до Дніпра – 300 – 350 метрів, до тригонометричного знаку на горі Труханка – 1300 метрів. Кераміка скіфського часу на площі 100 на 50 метрів. На цьому ж плато за триста метрів на південь – поселення трипільської культури (№ 131 на карті).

Археологія села Студенець

Археологія села Студенець

Поселення часів неоліту та ранньозалізного віку – в урочищі Хутір, на мису корінного берега Дніпра за два кілометри на схід від МТФ села Студенець (північно-східний край села) та півкілометра на північний схід від гори Труханки (тригонометричний знак). Мис, віддалений від Дніпра на триста метрів, утворений двома ярами, які перерізали схили плато, його поверхня, засаджена сосною, має нахил в східному напрямку (№ 132 на карті).

Поселення пізньоскіфського часу на горі Труханка, на краю плато за два кілометри на схід від МТФ села Студенець (північно-східний край села) та 200 – 300 метрів на північний схід від тригонометричного знаку. З півночі край плато обмежений яром, за яким знаходиться поселення в урочищі Хутір, з півдня та південного заходу – урвищем величезного (довжиною 400 метрів) зсуву, який сильно пошкодив пам’ятку (№ 113 на карті).

Поселення зарубинецької культури та давньоруського часу в центрі колишнього села Селище, відстань на північний захід до південно-східного краю села Студенець – 1400 метрів, на північний схід до тригонометричного знаку на горі Труханка – 1300 метрів. Займає мис берега, де плато плавно спускається до Дніпра. Висота мису – 15 метрів над рівнем водосховища. З північного сходу проходить Довгий Яр (Фоминівщина), з південного сходу – Дніпро, на схід – болотисте гирло яру. Північна частина пам’ятки перерізана ярком-узвозом, по якому пролягає дорога від берега Дніпра на плато. Приблизна площа пам’ятки – 150 на 75 метрів. Очевидно, значна її частина пошкоджена колишнім селом (№ 135 на карті).

Поселення доби бронзи, ранньозалізного віку, зарубинецької культури – в урочищі Середня Гора. Знаходиться на західній околиці колишнього села Селище за 1100 метрів на південний схід від краю села Студенець та 1000 метрів на схід від східного краю села Бобриця (шлях Бучак-Бобриця). Займає мис берега висотою 15 метрів над рівнем Дніпра, утворений гирлами двох ярів – Губчиного (з північно-східного боку) та Студенецького (південний захід). Поверхня мису ореться, довжина поселення двісті метрів (№ 137 на карті).

Село Сушки

Поселення зарубинецької та черняхівської культури у двох кілометрах на південний схід від села Сушки на невеликому піщаному підвищенні висотою до одного метра в урочищі Толока, яке оточене болотами та неглибокими улоговинами, на площі біля 150 на 70 метрів, кераміки черняхівської культури мало.

Село Таганча

Трипільська культура – на плато в північній околиці села. Поселення займає площу біля 500 на 600 метрів. Пам’ятку виявлено при корчуванні колгоспного саду (зараз під городами). Висота – 50 метрів над рівнем струмка.

За переказами, село знаходилося у двох кілометрах від нинішнього в урочищі Перегонівка.

Залишки городища – у семи кілометрах на схід від села в урочищі Королевино.

Село Трахтемирів

План Трахтемирівського городища

План Трахтемирівського городища

Поселення ранньозалізного віку, давньоруського часу, 17 – 18 століть – в північній частині села 150 – 250 метрів на північний захід від будівлі колишньої школи (тепер – адмінкорпус бази відпочинку), на береговій терасі. Тераса тягнеться вздовж Дніпра на 150 метрів, її ширина 20 – 30 метрів, висота над рівнем водосховища – 2 – 3 метри. Інтенсивно розмивається водосховищем, задерноване (№ 67 на карті).

Поселення доби бронзи, 17 – 18 століть – 150 метрів на захід від попереднього, 200 – 250 метрів на північний захід від будівлі колишньої школи. Займає невелике кам’янисте підвищення (висотою до десяти метрів над рівнем Дніпра) на березі Дніпра при впадінні в його долину Великої трахтемирівської балки, якою тече пересихаючий струмок. Раніше на цьому пагорбку стояла церква, а зараз на північ від нього – пляж бази відпочинку. Поверхня пагорба задернована. Тут стоїть пам’ятний знак Української Духовної Республіки (№ 68 на карті).

Археологія села Трахтемирів

Археологія села Трахтемирів

Поселення доби бронзи, ранньозалізного віку – в урочищі Ярок за 750 метрів на північний захід від колишньої школи, через Велику трахтемирівську балку навпрот кладовища. Займає площу невеликого мису та прилеглої до неї напільної частини.  Розмір – 250 на 150 метрів. Мис витягнутий по осі північний захід – південний схід. Із заходу йго схили утворюють лівий край гирла Великої трахтемирівської балки, із заходу проходить досить велика балка з декількома садибами колишнього села. Висота мису над долиною балки – двадцять метрів, поверхня мису задернована, напільна частина зайнята під городи. На захід від поселення, через балку, на досить довгому мисі, що тягнеться паралельно Дніпру, розвідкою 1960 року були виявлені оклемі ліпні фрагменти кераміки. Зараз майже вся повехня цього піщаного мису ескарпована та зайнята посадками сосни (№ 69 на карті).

Поселення 14 – 16 століття – на березі Дніпра за 450 метрів на північний схід від будівлі колишньої школи та 250 метрів на північ від східного краю бази відпочинку. Займає прибережну задерновану терасу розмірами 150 на 30 метрів, яка на 2 – 3 метри вища за поверхню водосховища, на південь від тераси знаходсяться городи тераси (№ 70 на карті).

Поселення біля села Трахтемирів

Поселення біля села Трахтемирів

Поселення доби бронзи, раннього залізного віку, ранніх слов’ян – в урочищі Коробочки на терасі Великої трахтемирівської балки за 2,65 кілометри на південний схід на південний схід від будівлі колишньої школи та 3 кілометри на захід від кладовища в селі Луковиця. Займає нижню терасу високого та стрімкого правого берега балки, якою тече струмок. Тераса майже рівна, з невеликим ухилом в півднно-західному напрямку (до дна балки), її розміри – 100 на 30 метрів. Над болотистим дном балки тераса здіймається стрімкими схилами на 3 – 4 метри. З північного заходу та південного сходу вона відокремлена гирлами двох ярів, що впадають в балку. З північного сходу за терасою починається довгий стрімкий підйом, що закінчується сферичною горою правильної форми (висота 184,7 метрів), ця гора зветься у місцевих жителів «курганом» (№ 71 на карті).

Поселення Великий Лан

Поселення Великий Лан

Поселення доби бронзи, ранньозалізного віку, давньої Русі, 17 – 18 століть – в урочищі Великий Лан, на південний схід від Трахтемирова (2,8 кілометри від будівлі школи) та 2,7 кілометрів на схід від крайніх північно-східних садиб села Великий Букрин, відстань до Дніпра – 2,5 кілометрів. Займає лівий схил плато Великої трахтемирівської балки. З трьох боків обмежене балками – з північного сходу та сходу – Великою трахтемирівської, з заходу – іншою балкою, що виходить до Великої.  Розмір – 400 на 250 метрів. Східна частина поселення пошкоджена молодим яром, а західна – балочкою-узвозом, по якому проходила давня дорога в долину трахтемирівської балки. Більша частина зайнята полем, вздовж балки поросла лісом.

Поселення доби бронзи, раннього залізного віку – в урочищі Глибокий Яр, за 1900 метрів на північний схід від будівлі школи та 1600 метрів на північний захід від тригонометричного знаку 222,7 метрів на дні від долини, що виходить до Дніпра. Займає дно досить великої балки, яка з трьох сторін оточена високими пагорбами, і тільки в північному напрямку перпендикулярно виходить до Дніпра. Площа пам’ятки 100 на 50 метрів, вона витягнута з півночі на південь. Поверхня задернована, подекуди поросла деревами та кущами. Північна частина поселення зруйнована розгалуженнями молодого ярка в гирлі балки (№ 73 на карті).

Поселення доби бронзи – на відстані 150 метрів на захід від попереднього поселення проходить високий та вузький мис – Довгий Шпиль, який одночасно є західним краєм урочища Глибокий Яр. На ньому відмічені слабовиражені сліди поселення доби бронзи.

Поселення доби бронзи та ранньозалізного віку в урочищі Шпилики, на пагорбі корінного берега Дніпра на відстані 1100 метрів на схід від будівлі школи та 250 метрів від берегової лінії водосховища. Пагорб, що складається з піску, здіймається над Дніпром на 70 метрів, витягнутий по осі північний захід – південний схід, його розміри – 170 на 70 метрів, поверхня вкрита рідкими кущами верболозу. З трьох сторін схили пагорбу спускаються до берега Дніпра або прирічкових долин і лише з південного боку пагорб з’єднується з плато. Тут проходить грунтова дорога, що з’єднує східну околицю Трахтемирова з полями над колишнім селом Монастирком (№ 74 на карті).

Поселення доби бронзи в урочищі Веселий Шпиль, займає пагорб висотою 50 метрів корінного берега Дніпра за 1,4 кілометри на північний схід від будівлі школи. Пагорб розташований безпосередньо над водосховище, дещо витягнутий по ліні північний захід – південний схід. Південна та східна сторони виходять до глибокий прибережних балок, північна частина гори пошкоджена велетенським зсувом, висота якого сягає 15 метрів. І тільки з південно-східного боку пагорб невеличким перешийком з’єднується з плато. Більша частина гори поросла лісом (№ 75 на карті).

Поселення ранньозалізного віку (городище) в урочищі Малі Валки, на великом пагорбі за один кілометр на схід від будівлі колишньої школи та 450 метрів від берегової лінії (висота 167 метрів). Займає практично всю площу пагорба (350 на 250 метрів). З півночі його межею є невеликий ярок, по якому проходить грунтова дорога Трахтемирів – Монастирок, зі сходу – балка з яром, з півдня – великий яр, із заходу – ще одна балка. З цього боку краєм балки проходить потужний вал Трахтемирівського скіфського городища. Пагорб з поселенням має майже плоску вершину, зараз більша її частина вкрита лісом та сосновими насадженнями. Є частиною великого скіфського городища (№ 76 на карті).

Городище ранньозалізного віку на високих пагорбах в трикутнику між селами Трахтемирів, Луковиця та Зарубинці. Західна частина городища проходить східною околицею Трахтемирова, 800 метрів на схід від будівлі школи. Південний край пам’ятки знаходиться на відстані 1400 метрів на північний захід від кладовища в селі Луковиця. Східна частина городища віддалена на 900 метрів на схід від тригонометричного знаку 222,7 метрів. Укріплення городища можна розділити на чотири майже прямі відрізки. Перишй (його загальна довжина становить 800 метрів) починається на березі Дніпра в урочищі Шпилики й тягнеться на південний захід через урочище Малі Валки. Тут на пагорбі між двома ярами вал городища повертає на південний схід. Другий відрізок валу має довжину 2,6 кіометрів. В основному він тягнеться вздовж довгого яру – балки, який, в свою чергу, виходить до Великої трахтемирівської балки майже біля її гирла. Другий відрізок валу закінчується на полі біля розвилки грунтової дороги Луковиця (південний схід) – Монастирок (північ) і Трахтемирів (південний захід), тут встановлено охоронний знак. Третій відрізок валу повертає на північний схід і тягнеться приблизно на півтори кілометри вждовж верхів’я Великої зарубинецької балки. Нарешті, останній відрізок валу довжиною півкілометра, проходить рівно на північ вздовж балки (яру) Пугачка й виходить з півдня на східне Зарубське городище, відокремлюючись віднього лише величезним Довгим Яром. Таким чином, загальна довжина укріплень становить 5400 метрів, а площа городища – 3,4 на 2,4 кілометри. Заселеною була незначна площа городища. Крім поселення в урочищі Малі Валки та його слідів в урочищі Шпилики та Великі Валки, культурний шар виявлений на Марковій горі (північна частина городища) та на плато на схід від неї, а також в урочищі Левадки та горі Здихальня (№ 77 на карті – вал городища).

Поселення доби бронзи, раннього залізного віку – в урочищі Серби на південно-західній околиці Трехтемирова. Вона знаходиться в 1600 метрах на південний захід від пам’ятника загиблим воїнам та 350 метрів на захід від висоти 180,5. Поселення займає схил берегової тераси висотою 3 – 6 метрів над рівнем заплави, нині частково вона перебуває під городами та приватними садками.

Поселення доби брониз – в центральній частині Трахтемирова, за 150 метрів на захід від пам’ятника загиблим воїнам. Це невисока піщана тераса (від трьох до п’яти метрів) вздовж правого берега струмка.

Село Тростянець

Поселення трипільської культури, ранньозалізного віку, ранніх слов’ян, давньоруського часу – на високому виступі плато, оточеному ярами. Розташоване через яр на південь від села Тростянець. Нижню частину трипільського поселення перекривають культурні шари: скіфи, слов’яни, давньоруського часу, площа становить 400 на 300 метрів.

Село Хмільна

Археологія села Хмільна

Археологія села Хмільна

На горі Городища висотою 80 метрів над долиною – плоский верх, у формі півмісяця, завширшки 20 – 30 метрів і завдовжки біля 80 метрів. Майданчик не має слідів штучних укріплень. Від сусідньої гори він відокремлений дуже широкою та глибокою природньою сідловиною.

Поселення ранньозалізного віку, городище давньоруського часу – в північній околиці хутора Хмільна (лівий берег ріки Рось), на горі Варченківській, в урочищі Калиновий лужок, тут розташоване велике мисоподібне городище, що заросло лісом і чагарником. Витягнуто з північного сходу на південний захід. Північний, східний і південний схили різно обриваються, з західного боку крутий схил переходить у більш пологий виступ. Залишки слідів і валів не простежуються.

Трипільське поселення біля хутора Хмільна

Трипільське поселення біля хутора Хмільна

Трипільське поселення представляє собою густо зарослу молодим лісом ділянку мисовидного виступу плато на південно-західній околиці хутора Хмільна (урчоище Гадюче поле 1). Збережена частина поселення витягнута з південного схоуд на північний захід і обмежена з півночі і півдня глибокими ярами. Досліджена площа складає біля 400 на 70 метрів.

В урочищі Бичаки – давньоруське городище.

Трипільське поселення – на плато на південний захід від середини села, високо над пересохлим руслом лівої притоки ріки Рось (180 метрів над рівнем Дніпра). Площа пам’ятки становить 400 на 200 метрів.

Село Черниші

Городища на Росі

Городища на Росі

Городище ранньозалізного віку – біля села, периметром чотири кілометри.

Городище біля села Черниші

Городище біля села Черниші