Літописний Галич

загрузка...

План заповідника Давній Галич

План заповідника Давній Галич

Найголовнішим давньоруським містом в Подністров’ї був Галич — столиця Галицько-Волинського князівства, його центр розміщувався за 5 км від сучасного міста Галича Івано-Франківської області, на місці села Крилос, на берегах річки Лукви — правобережної притоки Дністра. Тут в 1936 р. були виявлені фундаменти Успенського собору, який згадується в літописі, і цим остаточно було підтверджено місцезнаходження давньої столиці.

Літописний Галич

Галичина Могила в Крилосі

Галичина Могила в Крилосі

Головна частина міста розміщувалась на Крилоській горі. На її високому мису, що одержав назву Золотий Тік, знаходився стародавній дитинець — адміністративний центр міста, де містилися садиби князя, бояр та дружинників і житла челяді, що обслуговувала феодалів. Мис був укріплений земляним валом і ровом та дерев’яними оборонними стінами. Під час розкопок у 1940—1941 рр. на території дитинця виявлені сліди князівського дерев’яного палацу, про який е згадки в літописі, та рештки інших наземних дерев’яних будинків зрубної та стовпової конструкції з глинобитними печами. В них знайдено багато прикрас, зброї та інших речей. Серед них є керамічні плитки із зображеннями звірів, птахів, рослин і людей, якими, напевно, були прикрашені стіни палацу, золотий колт з перегородчастою емаллю, срібні трибусинні сережки так званого київського типу, браслети тощо. Привертають увагу свинцеві висячі печатки (їх знайдено 8), які засвідчують дипломатичні зв’язки галицьких князів.

Хата у музеї під відкритим небом у Крилосі

Хата у музеї під відкритим небом у Крилосі

На території «окольного града» — укріпленого посаду, що прилягав до дитинця і був оточений масивними земляними валами з дерев’яними зрубами на їх вершині, розкопані численні стародавні будівлі. Серед них виділяються руїни кам’яного кафедрального собору XII ст., що був композиційним центром головної частини міста. Його стіни були складені з великих тесаних брил вапняку, скріплених тонким шаром вапняного розчину. За планом це прямокутна будівля розміром 37,5×32,5 м, яка із сходу мала три апсиди і з трьох боків її оточували галереї. Приміщення храму стовпами ділилось на п’ять нефів.

Під час розкопок руїн храму знайдені фрагменти різьблених білокам’яних окрас (канелюрованнх колонок, капітелей, скульптурних масок), що в свій час прикрашали фасад будівлі. Знайдені шматки штукатурки з фресковим розписом, що прикрашав внутрішні стіни будівлі.

Підлога храму була викладена керамічними плитками, покритими різнокольоровою поливою. Будівля свідчить про високий рівень розвитку монументальної архітектури в Галицькій Русі XII—XIII ст.

 

Митрополичі палати у Крилосі

Митрополичі палати у Крилосі

В нагірній частині Галича, на посаді, радянські археологи розкопали багато житлових будівель. Давніші з них — напівземлянки з печами-кам’янками — датуються X—XI ст., а житла XII—XIII ст. були дерев’яними, наземними з глинобитними печами. Тут же розкопані ремісничі майстерні, залізоплавильні та гончарні горни, знайдено багато стародавніх речей, які знайомлять з життям і побутом населення давньоруського Галича.

Важливі результати одержано під час розкопок в підніжжі Крилоської гори, в Підгородді, на обох берегах Лукви, де розміщувалися передміські слободи, посади, що заселялися ремісниками, купцями, селянами та іншими верствами населення. У 1951 р. тут розкопані рештки двоповерхової дерев’яної будівлі, верхнє приміщення якої з дерев’яною підлогою було житлом, а нижнє, з глиняною долівкою, призначалось для господарських потреб. В ньому знайдені уламки глиняного посуду, два залізні заступи, висячий залізний замок, коса, ості для ловлі риби, прикраси з бронзи (лунниця, бубонці) і скла (браслети, буси) та кришка сланцевої шкатулки, на якій зображено лева. На протилежному березі річки виявлені руїни кам’яних храмів, розкопані наземні дерев’яні житла та ремісничі горни.

Навколо Галича розміщувались укріплені двори бояр, а поряд з ними знаходились селища, де жили ремісники та селяни, що обслуговували їх.

Рештки феодальних замків виявлені в урочищах Юр’ївське, Штепанівське, Данилівське, Іванівське.

Розкопками в урочищі Юр’ївське, де, очевидно, розміщувався укріплений двір боярина Юрія Прокоповича, що згадується в літописі, виявлені сліди наземних дерев’яних будинків та уламки віконного скла із намальованим рослинним орнаментом, що вказує на пишність будівлі. У цьому ж урочищі розкопані металообробна та ювелірна ремісничі майстерні, знайдено багато давньоруських речей: залізні наконечники списів, трубчасті замки, ключі, жорнові камені, скляні браслети, формочки для відливання фігурних хрестиків і жіночих прикрас.

Пам’ятки археології характеризують давньоруський Галич як визначний центр ремесла, торгівлі й культури. Його розвиток був перерваний монголо-татарською навалою. Але й після цього Галич ще довгий час залишався політичним і культурним центром південно-західних земель Давньої Русі.

За матеріалами книги І.С.Винокура, Б.О.Тимощука «Давні слов’яни на Дністрі».