Дослідження пізньомезолітичного поселення Раделичі – 4

Робота на розкопі

Робота на розкопі

Пам’ятка знаходиться за 0,5 км на північний захід від села Раделичі Миколаївського району, в урочищі Пасцівники. Роботи на ній були розпочаті у 1983 р., внаслідок яких вивчено 40 кв.м площі і зібрано з культурного шару 286 артефактів з каменю (Конопля, 1985). Польовими дослідженнями 1995 р. додатково розкрито 52 кв.м її площі і здобуто значну кількість кам’яних знахідок, здебільшого виробів з туронського кременю Верхнього Подністров’я.

Дослідження пізньомезолітичного поселення Раделичі – 4

Сортування дрібних знахідок

Сортування дрібних знахідок

Поселення Раделнчі-4 розміщене на одному з невисоких підвищень задернованої піщаної гряди, котра тягнеться з півдня на північ вздовж стариці лівого берега р.Летнівки (у даний час випрямлена меліоративним ровом). Стратиграфічним спостереженням у розкопі встановлено, що знахідки залягали на глибині 0,25-0,30 м від денної поверхні у шарі суглинку світло-сірого кольору з інтенсивною домішкою піску. Розміщення артефактів у горизонтальній площині нерівномірне. У більшості квадратів траплялись поодинокі предмети. Лише у небагатьох з них концентрація речей становила декілька десятків одиниць. Всього ж розкопками 1995 р. здобуто 477 виробів з кременю та каменю, зокрема з порід карпатського походження: андезито-базальт, роговик, яшма, кварцит, кремнистий пісковик, обсидіан. Крем’яний комплекс нараховує 453 ека.

Нуклеуси — 9 екз. — презентують типи пірамідальних, призматичних та торцевих (рис.1: 23, 26-28). Це вироби висотою від 27 до 62 мм, пряма або незначно скошена ударна площадка яких переважно підправлена поперечними сколами. Сторони зняття ядрищ старанно огранені, що свідчить як про високу якість сировини, так і про належний професійний рівень майстра-кременяра.

Серед продуктів розщеплення нуклеусів наявні 2 подовжні пластини, 84 січень пластин довжиною від 7 до 32 мм, шириною 5-19 мм і товщиною 2-5 мм, 207 відщепів діаметром 9-37 мм і товщиною 2-11 мм та 61 уламок сировини.

Ретушовані пластини та їх фрагменти — найбільш кількісна група знахідок серед категорії знарядь праці — 56 екземплярів, частка яких становить 49.1 %. У їх складі наявні предмети а одним або двома прямими чи скісно ретушованими поперечними кінцями; в одно- та двобічно фасетованими повздовжніми краями за допомогою мікрозубчастої, мікро- і дрібної лускоподібної ретуші, яка нанесена частково, переривчасто і в суцільний спосіб здебільшого зі сторони спинок сколів (рис.1: 2. 4-6, 8, 9, 11, 12, 15, 25). Для продукування предметів даної групи використані в основному січення (нижні і середні частини) правильних поздовжніх і поздовжньо-крайових пластин розмірами 7-78 х 7-22 х 2-4 мм (середній показник – 29 х 14 х 3 мм).

Крем'яні матеріали з поселення Раделичі - 4

Крем’яні матеріали з поселення Раделичі – 4

Другою щодо кількості групою у складі виробничого інвентаря є кінцеві скребки — 28 екз. (24,5 %), що згідно оформлення лез віднесені до типів стрілчастих, твокруглих (рис.1: 13), дугастих симетричних (рис.1: 1, 7, 14, 16, 20) і асиметричних (рис.1: 17). Знаряддя для обробки шкур та шкіри виготовлені у Приблизно рівному співвідношенні як на січеннях правильних пластин, так і на відщепах.

Характерну позицію серед виробів із вторинною обробкою займають скобелі

—      12 екз. (10.5%), що мають одну або дві виїмки (рис.1: 10, 24, 25) на будь-якому з поздовжніх країв сколів, котрі належать переважно січенням пластин.

Доповнюють категорію знарядь праці три ретушери, два свердла (рис.1: 21, 22), проколка (рис. 1: 18), п’ять ретушованих відщепів, два прямокутники, чотири середньовисокі симетричні трапеції і комбінований виріб — бічний різець + скобель (рис.1: 19),

Аналіз знахідок з кременю і каменю поселення Раделичі-4 вказує на наступне: техніку розщеплення сировини визначають одноплощинні конічні і призматичні нуклеуси із старанно підправленими ударними площадками і добре ограненими сторонами зняття. Мав місце торцевий принцип відокремлення пластин. Все це сприяло отриманню прецесійних за формою заготовок стандартних розмірів, ширина яких у більшості випадків становила 8-15 мм.

Пластини комплексу визначали характер технології індустрії пам’ятки. Господарські потреби мешканців поселення задовольнялись січеннями сколів довжиною переважно 10-20 мм. З цією метою технікою ламання та контрудару формувались заготовки майбутніх знарядь праці, що мали витримані геометричні форми здебільшого у вигляді прямокутників. Мала місце селекція січень пластин, доказом чому можуть служити їх огранка та кількісна перевага нижніх і середніх частин над верхніми.

Набір функціонально-типологічних груп у складі виробничого інвентаря характерний для рубежу мезоліту-неоліту. Чільну позицію щодо кількості займають ретушовані пластини та їх січення, які вставлялись у руків’я у вигляді вкладишів, що мали часом відповідне ретушування поперечних країв для кращої фіксації у ньому. Дещо меншими є показники кінцевих скребків та скобелів. Надзвичайно низький індекс різців служить досить надійним індикатором для датування пам’ятки шзньомєоаггичиим або рашіьонеолітичним часом. Найбільш достовірно на її хронолопю вказують геометричні мікроліти з їх видовою і кількісною сторонами.

Висока трава довкола розкопу

Висока трава довкола розкопу

Досить складним видається вирішення проблеми культурної належності поселення Раделичі-4. У свій час пам’ятки подібного типу відносились автором спочатку до тарденуазу, а згодом — до буго-дністровської культури, навіть незважаючи на відсутність серед їх матеріалів керамічних виробів. Близькі аналоги артефактам поселення. знаходимо у крем’яних індустріях яніславіцької та гребениківської культур. До деякої міри подібні риси засвідчені в кукрекській культурі. І все ж матеріали пам’ятки Раделичі-4 мають тільки їм властиву специфіку, про що йшла мова вище. їх аналіз вказує на існування у Верхньому Подністров’ї в V1-V тис. до н.е. групи населеня, умови життя якого проходили на зламі двох епох — мезоліту і неоліту. Цілком можливо, що воно генетично було пов’язане з носіями гребениківської культури і стояло біля витоків фюрмування буго-дністровської культури. Подальші дослідження поселень подібного типу на території регіону дадуть більш конкретну відповідь для розв’язання цього питання.

Автор – Віталій Конопля, з книги Археологічні дослідження на Львівщині. – Львів, 1996.

Читайте також Археологія Миколаївського району